Пантелеймон Куліш

Пантелеймон Олександрович Куліш – видатний діяч українського національного відродження, письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії.

Дитинство

Народився 7 липня 1819 року на хуторі поблизу містечка Вороніж, що тоді належало до Чернігівської губернії (нині — територія Сумської області). Походив із родини козацько-старшинського роду.

Освіту здобував у Новгород-Сіверській гімназії, після чого продовжив навчання в Київському університеті.

У другій половині 1830-х років відвідував лекції в Київському університеті в якості вільного слухача.

Творча діяльність

Свого часу Куліш отримав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. Пізніше працював у Києві та Рівному, а коли в 1845-му журнал “Современник” почав публікувати перші частини його роману “Чорна рада” – письменника запросили до Санкт-Петербурга на посаду старшого вчителя гімназії та лектора російської мови.

У 1849-му Петербурзька академія наук направила його у відрядження до країн Західної Європи.

Під час перебування у Варшаві його заарештували як члена Кирило-Мефодіївського товариства та доправили назад до Петербурга. Там він провів 2 місяці в арештантському відділенні шпиталю, після чого його заслали до Тули.

Пізніше Куліш домігся призначення на посаду в канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину видання “Тульские губернские ведомости”.

Упродовж 1850-х років повернувся до Санкт-Петербурга, де продовжував займатися творчістю, хоча протягом певного часу не мав дозволу на публікацію своїх творів.

У 1857 році вийшла друком “Граматка” Куліша, яка стала першим українськомовним букварем.

У період з 1864 по 1868 рік працював у Варшаві, з 1871 року – у Відні, а починаючи з 1873 року – у Санкт-Петербурзі, де обіймав посаду редактора “Журнала Министерства путей сообщения”. В цей період почав працював над тритомним дослідженням “История воссоединения Руси”. Крім того, викладав російську мову для іноземних студентів у Петербурзькому університеті.

Останні роки життя провів на власному хуторі Мотронівка Чернігівської області, де помер 14 лютого 1897 року.

Внесок Куліша в українську літературу

Загалом перекладацька діяльність Куліша мала великий внесок у розвиток української літератури.

У 1897 році була опублікована збірка перекладів “Позичена кобза”. До неї увійшли твори всесвітньо відомих авторів, зокрема Фрідріха Шиллера, Генріха Гейне, Джорджа Байрона, Йоганна Вольфганга Гете, а також 13 п’єс Вільяма Шекспіра.

Великим внеском письменника стало прагнення максимально точно передати не лише зміст, а й форму оригінальних текстів зарубіжних класиків.

Письменник Іван Франко зауважував, що Куліш створив переклад “Гамлета”, який можна з гідністю представити серед європейських інтерпретацій твору Шекспіра.

Зокрема письменник став першим, хто переклав Біблію українською мовою.

Окрім літературної діяльності, Куліш займався видавництвом й співпрацював з українським журналом “Основа”.

Особисте життя

22 січня 1847 року Куліш одружився з Олександрою Білозерською, яка згодом стала письменницею.

Свої перші оповідання Олександра публікувала під літературним псевдонімом Ганна Барвінок. На її честь Куліш перейменував хутір Мотронівка, де вони оселилися, назвавши його Ганнина Пустинь.

Твори Пантелеймона Куліша:

Серед доробутку письменника:

історичний роман “Чорна рада”;
збірки поезій: “Досвітки. Думи і поеми”, “Хуторна поезія”, “Дзвін”, “Позичена кобза”;
гумористичні оповідання: “Циган”, “Пан Мурло”, “Малоросійські анекдоти”;
історичні оповідання: “Мартин Гак”, “Брати”, “Січові гості”;
роман “Михайло Чарнишенко, або Малоросія 80 літ назад”.