Пабло Еміліо Ескобар Гавірія – колумбійський наркобарон.
Місце народження, освіта
Народився 1 грудня 1949 року в місті Ріонегро в Колумбії. Був третьою дитиною у родині фермера Хесуса Даріо Ескобара та шкільної вчительки Хемільди Гавірії.
Дитинство і юність провів переважно у Медельїні.
Деякий час Ескобар навчався в Автономному університеті Медельїні, але недовго.
Кар’єра
У молоді роки Ескобар спочатку займався дрібними злочинами: крав надгробки з кладовищ і продавав їх перекупникам, торгував сигаретами та марихуаною, підробляв лотерейні квитки. Згодом заснував невелику банду, яка викрадала дорогі автомобілі й розбирала їх на запчастини. Пізніше почав займатися рекетом.
У 1971-му його люди викрали підприємця Дієго Ечаваррію. Викрадачі вимагали викуп, але грошей не отримали. Після катувань заручника вбили, а тіло викинули. Ескобар, своєю чергою, відкрито визнав свою причетність до злочину. Втім, у бідних кварталах Медельїна смерть підприємця викликала схвалення, і місцеві жителі почали називати Ескобара “Ель-Доктор”.
У той період його угрупування швидко зростало. У 1970-х він вирішив зайнятися наркобізнесом, коли у Сполучених Штатах Америки (США) різко зростав попит на кокаїн. Спочатку його люди виступали посередниками – купували кокаїн у виробників і передавали його перекупникам, які перевозили наркотики до США.
Наркобізнес Ескобара швидко розширювався по всій Південній Америці. Зокрема він почав особисто організовувати контрабанду кокаїну до США. За перевезення наркотиків відповідав його соратник Карлос Ледер, який облаштував перевалочну базу на Багамах. Там були причал, заправні станції та готель для членів операцій.
Фактично жоден наркоторговець не міг вивозити кокаїн із Колумбії без дозволу Ескобара. Зокрема він запровадив 35% збір з кожної партії наркотиків і контролював їхню доставку. У джунглях відкривалися лабораторії з виробництва кокаїну, які працювали під його контролем.
Заснування картелю
Влітку 1977-го Ескобар разом із трьома великими наркоторговцями заснував Медельїнський картель. Організація швидко перетворилася на одну з найпотужніших кримінальних структур світу. Для перевезення кокаїну картель мав власну мережу постачання, літаки і навіть підводні човни.
Ескобар був лідером картеля. Він підкуповував поліцейських, суддів і політиків. Якщо хабарі не спрацьовували, застосовувались шантаж або насильство.
До 1979-го Медельїнський картель контролював більше 80% кокаїнового ринку США. У 30 років Ескобар входив до числа найбагатших людей світу.
Щоб здобути підтримку місцевих жителів, він фінансував будівництво в Медельїні: прокладав дороги, зводив стадіони та будував безкоштовне житло для бідних. Ці райони місцеві називали “кварталами Пабло Ескобара”.
Політична діяльність
На початку 1980-х Ескобар вирішив легалізувати свій вплив через політику. У 1982-му він висунувся на виборах і у 32 роки став заступником конгресмена в Конгресі Колумбії.
Ескобар мріяв про президентство, але його популярність обмежувалася переважно Медельїном.
Невдовзі міністр юстиції Родріго Лара Бонія почав кампанію проти використання грошей наркокартелів у політиці. У результаті в січні 1984-го Ескобара виключили з Конгресу, і його політична кар’єра фактично завершилася.
Через кілька місяців, 30 квітня 1984 року, Бонія був убитий у Боготі. Невідомий на мотоциклі розстріляв автомобіль міністра на світлофорі. Це стало першим убивством у Колумбії чиновника такого високого рівня.
Після початку масштабної боротьби з наркокартелями у Колумбії по всій країні проходили рейди. Під час них знищували лабораторії з виробництва наркотиків і плантації коки, а десятки учасників картелів заарештовували.
У відповідь Ескобар організував два замахи на керівника колумбійської секретної поліції генерала Мігеля Масу Маркеса. Під час другого, 6 грудня 1989 року, вибух бомби забрав життя 62 людей, ще близько 100 отримали поранення.
Також за кілька тижнів до цього, 27 листопада 1989-го, люди наркобарона заклали вибухівку у пасажирський літак Boeing 727 авіакомпанії “Avianca”. Через 5 хвилин після зльоту стався потужний вибух, внаслідок чого літак розпався у повітрі та впав на пагорби. Тоді ж загинули всі 107 людей на борту. Крім того, уламки літака вбили ще 3 людей на землі.
На початку 1990-х Ескобар очолював список найбільш розшукуваних наркоторговців США, а за його пошуком постійно полював спеціальний підрозділ.
У червні 1991-го наркобарон добровільно здався владі Колумбії, аби уникнути екстрадиції до США.
Переслідування та арешт
Після втечі з в’язниці становище Ескобара різко погіршилося. Багато союзників покинули його, а реальна влада почала зникати, хоча фінансові ресурси залишалися чималими. Ескобар намагався відновити домовленості з владою, але президент Колумбії Сезар Гавірія разом із урядом США відмовилися від переговорів. Було вирішено продовжувати переслідування і за можливості ліквідувати наркобарона під час арешту.
30 січня 1993-го люди Ескобара заклали бомбу в автомобіль біля книгарні на людній вулиці Боготи. Вибух стався у момент, коли там перебували десятки людей, зокрема батьки з дітьми. Внаслідок теракту загинула 21 людина, більше 70 отримали тяжкі поранення.
Проти Медельїнського картелю виступали не лише сили держави. Його головним суперником був картель Калі. Крім того, з’явилася організація “Лос Пепес” – група людей, чиї родичі постраждали або загинули через дії Ескобара. Останні ж підірвали бомби біля будинку наркобарона, а маєток, який належав матері останього, був повністю знищений пожежею.
Згодом “Лос Пепес” почала переслідувати всіх, хто мав зв’язки з Ескобаром або його наркобізнесом. За короткий час вони завдали серйозного удару по Медельїнському картелю: вбили багатьох людей з його оточення, спалили маєтки та почали тиск на родину.
Через це Ескобар почав хвилюватися за безпеку близьких. Він планував вивезти сім’ю до Німеччини, але після переговорів між урядами Колумбії, США та Німеччини їм відмовили у в’їзді. Літак із родиною повернули до Колумбії, де їх поселили в одному з готелів.
Кінець кар’єри та загибель
Восени 1993-го Медельїнський картель почав розпадатися. У цей час Ескобара найбільше турбувала доля родини – він не бачив дружину і дітей уже понад рік.
1 грудня йому виповнилося 44 роки. Розуміючи, що за ним стежать спецслужби, Ескобар намагався розмовляти телефоном дуже коротко, аби уникнути відстеження. На наступний день він подзвонив своїй сім’ї. Розмова з сином Хуаном тривала близько 5 хвилин, і цього часу вистачило, щоб агенти визначили його місцезнаходження – в медельїнському районі Лос Олібос.
Невдовзі будинок, де переховувався наркобарон, оточили спецпідрозділи. Під час штурму Ескобар також почав стріляти й спробував утекти через дах. Снайпер поранив його в ногу, після чого наступні постріли здійснив в спину і голову.
2 грудня 1993 року Ескобар був убитий.
Сімейний стан
У березні 1976-го наркобарон одружився зі своєю 15-річною подругою Марією Вікторією Енао Вальєхо. Через рік у подружжя народився син Хуан, а згодом – донька Мануела.
