Іван Якович Франко – український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч.
Місце народження, освіта
Народився 27 серпня 1856-го в селі Нагуєвичі, Дрогобицького повіту в Східній Галичині.
У період з 1862 по 1864 рік відвідував початкову школу в селі Ясениця Сільна. Після цього до 1867-го навчався в школі при василіанському монастирі у Дрогобичі.
З 1867 по 1875 рік здобував освіту в Дрогобицькій гімназії.
У 1875-му став студентом філософського факультету Львівського університету.
Творча кар’єра
У 1874-му Франко вперше опублікував у львівському журналі “Друг” свій вірш – сонет “Народна пісня”. Наступного року долучився до редколегії журналу.
У 1876 році побачила світ перша поетична збірка “Баляди і розкази”.
У червні 1877 року письменника заарештували, і він перебував під вартою протягом 9 місяців.
У 1878 році спільно з Михайлом Павликом заснував демократичний журнал “Громадський друг”, а також видав два літературні альманахи – “Дзвін” і “Молот”.
У березні 1880 року його вдруге затримали австрійські жандарми в селі Яблунів.
З 1881 року активно долучився до роботи над журналом “Світ”.
Починаючи з 1883-го, працював у щоденній газеті “Діло” та журналі “Зоря”.
У 1887 році вийшла друком його поетична збірка “З вершин і низин”.
У 1892 році Франко прослухав курс лекцій з класичної філології у Віденському університеті, де також захистив докторську дисертацію на тему “Варлаам та Йоасаф”.
У 1896 році була опублікована збірка “Зів’яле листя”, а наступного року, побачила світ збірка “Мій Ізмарагд”.
У 1900 році Франко видав збірку “Із днів журби”.
26 листопада 1915 року українська громада у Відні запропонувала висунути кандидатуру Франка на здобуття Нобелівської премії, однак зрештою цьому завадила смерть письменника.
28 травня 1916 року Франко помер. Поховали його на Личаківському цвинтарі у Львові.
Особисте життя
В 1886 році одружився з Ольгою Хоружинською. У шлюбі вони виховали чотирьох дітей: Андрія, Тараса, Петра та Анну.
Твори
До літературного доробку Франка належать численні збірки та художні твори. Наприклад, серед поетичних і прозових збірок:
- “В поті чола” (1890);
- “Зів’яле листя” (1896);
- “Мій Ізмарагд” (1897);
- “Галицькі образки” (1897);
- “Смерть Каїна” (1889);
- “Іван Вишенський” (1900);
- “Із днів журби” (1900);
- “Semper tiro” (1906);
- “Давнє і нове” (1911).
Також серед робіт письменника відомі:
- поема “Мойсей” написана у 1905-му;
- повість “Boa constrictor”, написана в 1878-му;
- роман “Борислав сміється” (1882) та повість “Захар Беркут” (1883).
У 1892-му Франко написав роман “Для домашнього вогнища”, а вже наступного року з’явилось “Украдене щастя”.
Івано Франко: цікаві факти
Ось деякі цікаві факти з життя Франка:
- знав 19 мов. Серед них були російська, білоруська, польська, чеська, словацька, болгарська, сербська, хорватська, старослов’янська та багато інших;
- погляди письменника на роль жінки в суспільстві випереджали свій час;
- особливу любов відчував до тварин. У його господарстві були кролики та собаки. Ба більше, він навіть утримував у себе вдома хворих тварин, створивши для них тимчасовий прихисток.
- письменник вважав, що фізичне здоров’я не менш важливе за розвиток інтелекту, тому щодня починав ранок із водних процедур, займався гімнастикою, багато ходив пішки, а у поважному віці продовжував вправлятися з гантелями;
- поет був прихильником українського народного одягу – вишиванок. Він носив їх не лише у святкові дні, а й у повсякденному житті. Саме Франко першим поєднав вишиту сорочку з європейським костюмом, започаткувавши цим нову модну тенденцію;
- серед його захоплень була риболовля – він завжди намагався використати нагоду, щоби вирушити на риболовлю.
