Ольга Юліанівна Кобилянська – українська письменниця-модерністка.
Місце народження, освіта
Народилася 27 листопада 1863-го в містечку Гура-Гумора, розташованому в Південній Буковині, у родині службовця.
У період з 1873 по 1877 рік навчалася в німецькій початковій школі. Надалі ж знання здобувала самостійно.
Кар’єра
У період з 1889 до 1891 року Кобилянська проживала в селі Димка. Згодом разом із родиною переїхала до Чернівців. У місті долучилася до жіночого руху.
У 1894-му стала однією із засновниць “Товариства руських жінок на Буковині”. Важливим етапом у її житті стало знайомство з Софією Окуневською, яка на той час вважалася однією з найосвіченіших жінок у Галичині. Саме Окуневська переконала письменницю перейти на українську мову в літературній творчості та познайомила її з Наталею Кобринською – українською письменницею й активною учасницею жіночого руху. Під впливом цих ідей Кобилянська стала першою авторкою в українській літературі, яка порушила тему емансипації жінки.
Світобачення Кобилянської формувалося під впливом філософських ідей Фрідріха Ніцше.
У 1899-му вперше побувала на Наддніпрянській Україні, де відвідала родину Косачів на Волині, завітала до родин Лисенків і Старицьких у Києві, а також побувала в Каневі, де вшанувала пам’ять Тараса Шевченка.
Після завершення Першої світової війни та встановлення румунської окупаційної влади на території Північної Буковини, життя письменниці ускладнилось через утиски з боку адміністрації.
У 1927 році в Україні розпочали публікацію дев’ятитомного видання її творів. Того ж року, з нагоди 40-річного ювілею її літературної роботи, уряд призначив письменниці пенсію, що дало їй можливість придбати власне житло. Саме в цьому будинку вона провела останні роки життя.
Кобилянська померла 21 березня 1942 року в місті Чернівці.
Творчість
Кобилянська розпочала свою літературну діяльність у середині 1880-х років. Її перші твори були написані німецькою мовою. Перший художній текст, написаний українською, – повість “Людина”, побачив світ у 1895 році на сторінках журналу “Зоря”. Твір став другою редакцією оповідання “Вона вийшла заміж”, яке раніше було написано німецькою.
Повість “Людина” письменниця присвятила Наталі Кобринській. У ній порушено тему жінки з освітою, яка не здатна змиритися з бездуховністю міщанського середовища.
Згодом Кобилянська написала низку оповідань та повістей, серед яких – “Він і Вона” (1895), “Царівна” (1896), “Що я любив” (1896), “Аристократка” (1898) та інші.
Однією з найпоетичніших вважається лірично-романтична повість “В неділю рано зілля копала”, яку Кобилянська написала у 1909-му. Сюжет побудовано на мотивах відомої пісні-балади “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”.
У період з 1915 до 1923-й Кобилянська звертається до тематики війни, написавши цикл антивоєнних новел. Серед цих творів – “Лісова мати”, “Юда”, “Назустріч долі”, “Сниться” та інші.
Також важливу роль відіграв роман “Апостол черні”, що був опублікований у 1926-му. У ньому письменниця на тлі порушила проблему взаємин інтелігенції та народу.
Цікаві факти
Ось деякі цікаві факти з життя Кобилянської:
- добре малювала, а також грала на різних музичних інструментах, опанувавши гру на слух. Вона захоплювалася кіньми й прекрасно трималася в сідлі;
- свої перші вірші та прозові твори почала писати німецькою мовою, коли їй було близько 13 – 14 років;
- письменниця була особисто знайома з Лесею Українкою. Хоча в їхньому житті відбулося лише декілька особистих зустрічей, обидві письменниці активно листувались;
- не надто полюбляла свої фотографїі;
- виховувала прийомну дитину – доньку одного зі своїх братів, яка народилася поза шлюбом. Рідна мати залишила дівчинку й поїхала до Відня. Відтоді дитина проживала разом з Кобилянською;
- сама забезпечувала себе матеріально та за власні кошти придбала будинок. У 1930-х роках, коли жила в Чернівцях, захопилася німим кіно і у 70-річному віці не пропускала жодної нової стрічки. Вона відвідувала кінотеатри разом зі своїми подругами та завжди оплачувала вхід за всіх.
