Раїса Петрівна Іванченко – українська історикиня, письменниця, публіцистка.
Місце народження, освіта
Народилася 30 листопада 1934 року у місті Гуляйполе.
У 1957 році завершила навчання на історичному факультеті Київського університету.
У 1967-му завершила аспірантуру університету та захистила кандидатську дисертацію на тему “Місце Михайла Драгоманова у суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині 19 століття”.
Кар’єра
Після закінчення університету працювала у журналістиці.
У період з червня до жовтня 1957-го обіймала посаду завідувачки відділу інформації в редакції газети “Молодь України”.
З 1957 до 1965 року працювала в редакції іномовлення “Українського радіо”.
У 1966-му вступила до Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС).
За свої роботи, присвячені Драгоманову, зокрема повість “Передчуття весни” 1970-го, монографію “Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України” 1971 року та роман “Клятва” 1971-го – потрапила під критику з боку партійного та радянського керівництва.
З 1967 року працювала викладачкою у Київському університеті:
- у період з 1967 до 1987 року була асистенткою, старшою викладачкою та доценткою кафедри історії України;
- з 1987 до 1993 року – доценткою кафедри історії народів Росії.
З 1994-го обіймала посаду доцентки, а з 1996 року – професорки кафедри теорії та історії культури України Київського інституту культури.
З 1996-го працювала професоркою та завідувачкою кафедри суспільних наук Київського міжнародного університету.
У період з 1994 до 1996-го очолювала Київську крайову організацію Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка.
З 1998 року очолила благодійне братство святої княгині Ольги при Українській православній церкві Київського патріархату.
Літературна діяльність
Письменниця публікується з 1957 року. Вона є авторкою низки робіт, серед яких:
- книги “Клятва” 1971-го, “Любити не просто” 1976 року, “Не розминись із собою” 1980-го, “Гнів Перуна” 1982 року, “Золоті стремена” 1984-го, “Сіті життя і смерті” 1986 року, “Зрада, або як стати володарем” 1988-го.
- історична повість “Передчуття весни” 1970 року та роман “Клятва” 1971-го, які розповідають про життя і діяльність публіциста та історика Михайла Драгоманова;
- збірки повістей і оповідан “Любити не просто” 1976-го і “Не розминись із собою” 1980 року;
- своєрідна тетралогія, присвячена Київській Русі – роман “Гнів Перуна” 1982-го,
“Золоті стремена” 1984 року, “Зрада, або Як стати володарем” 1988-го, а також “Отрута для княгині” 1995 року.
У тому ж числі Іванченко є авторкою циклів радіопередач “З історії української державності”, “Історія без міфів” й не тільки. Зокрема за її участі створено кілька історико-документальних телефільмів – “Драгоманов”, “Титан” і “Історія Чорноморського флоту”.
Нагороди
Серед нагород письменниці:
- у 1996 році отримала Шевченківську премію за тетралогію про Київську Русь – “Зрада, або Як стати володарем”, “Гнів Перуна”, “Золоті стремена” та “Отрута для княгині”.
- у 2004-му нагороджена орденом “За заслуги” III ступеня та орденом святої Великомучениці Варвари;
- у 2007 році відзначена орденом “За заслуги” II ступеня;
- має медалі “За трудову доблесть” і “Ветеран праці”;.
- у 2022 році стала лауреаткою Всеукраїнської літературно-мистецької премії “Київська книга року”.
Сімейний стан
Була одружена з кандидатом філософських наук й доцентом Київського педагогічного інституту Георгієм Івановим. У шлюбі народилась донька Людмила.
