Володимир Кирилович Винниченко – політичний та державний діяч, прозаїк та драматург.
Місце народження, освіта
Народився 26 липня 1880-го в Єлисаветграді (нині Кропивницький) у родині селян.
Коли Винниченку виповнилося 7 років, його віддали до народної школи. Згодом став учнем Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії, яка вважалася дуже престижною, але навчання там було платним. Пізніше через фінансові труднощі не зміг її завершити.
Згодом склав екзамени за курс середньої школи екстерном і в 1901-му став студентом юридичного факультету Київського університету.
Ранні роки
У 1902 році Винниченко опублікував твір “Сила і краса”.
Наступного року, у 1903-му, його заарештували як члена місцевої Революційної української партії та помістили до Лук’янівської в’язниці в Києві. Після арешту також виключили з університету. Згодом йому вдалося втекти з в’язниці, і щоб уникнути повторного ув’язнення, він покинув країну. Деякий час мешкав у Франції, Австрії, Швейцарії та Італії. Іноді приїздив в Україну, але перебував там нелегально.
У цей час активно займався літературною діяльністю та написав багато творів, які порушували соціальні й етичні питання, зокрема “Дисгармонія”, “Щаблі життя” та “Контрасти”.
З початком Першої світової війни перебував у Москві, де з 1914 до 1917 року жив під вигаданим ім’ям. У цей період займався видавництвом, зокрема випускав журнал “Промінь”.
У 1917 році повернувся до України, де долучився до формування Центральної Ради, ставши одним з її керівників. Пізніше очолив перший український уряд – Генеральний секретаріат. Став одним з лідерів Директорії Української Народної Республіки.
Еміграція
У 1918-му Винниченка заарештували офіцери гетьманської армії, але завдяки протестам української громадськості його звільнили. Через розбіжності в поглядах із більшістю членів Директорії та уряду, він вирішив виїхати за кордон.
У 1920 році знову приїхав до України, однак 23 вересня 1920 року остаточно її покинув, відмовившись від роботи в уряді радянської України.
У період з 1924 по 1928 роки видавництво “Рух” опублікувало “Зібрання творів” письменника в 23 томах. А у 1930 – 1932 роках, “Книгоспілка” підготувала до друку нове видання його робіт у 28 томах.
У вересні 1933 року Винниченко звернувся до Політбюро КП(б)У з відкритим листом, у якому звинуватив Йосипа Сталіна та Павла Постишева в організації голодомору та масових репресій проти українців. Після цього його книги почали вилучати й знищувати, ім’я перестали згадувати, а самого письменника оголосили ворогом радянської влади.
Останні роки життя провів разом із дружиною у Франції, у містечку Мужен неподалік від Канн, у власному маленькому будинку, який вони назвали “Закуток”.
Винниченко помер 6 березня 1951 року. Навіть перед смертю йому не дозволили повернутися в Україну.
Володимир Винниченко: цікаві факти
Ось деякі цікаві факти з життя Винниченка:
- з дитинства захоплювався небезпечними розвагами. Одного разу на спір переплив великий ставок і ледь не втопився. Іншого разу отримав травму через падіння з коня;
- ще з ранніх років вирізнявся серед однолітків пам’яттю та любов’ю до читання;
- після вступу до чоловічої гімназії в Єлисаветграді оволодів кількома мовами: російською, латинською, грецькою, німецькою та французькою;
- під час Другої світової війни йому пропонували очолити маріонетковий уряд у окупованій Україні, але він відмовився. Після цього його заарештували й помістили до концентраційного табору, звідки через два тижні звільнили.
- постійно писав. Він написав більше 100 оповідань, п’єс і памфлетів, 14 романів, 40 записників, а також 10 романів, хоча частина його доробку залишилася незавершеною.
Сімейний стан
У 1911 році, перебуваючи в Парижі, познайомився з Розалією Ліфшиц, яка пізніше стала його дружиною.
