Володимир Михайлович Івасюк – український композитор-виконавець, музикант, мультиінструменталіст , поет.
Місце народження, освіта
Івасюк народився 4 березня 1949 року в місті Кіцмань Чернівецької області, у сім’ї педагогів.
У період з 1955 по 1963-й здобував освіту в місцевій дитячій музичній школі, а з 1956 по 1966 рік навчався у Кіцманській середній школі.
У 1963-му вступив до Київської музичної десятирічки імені Миколи Лисенка, обравши спеціальність альт. Через проблеми зі здоров’ям з другої чверті був змушений повернутися до Кіцманя. В рідному місті продовжив здобувати освіту у середній школі та паралельно відвідував музичну школу, де навчався грі на фортепіано.
У 1966-му родина Івасюків переїхала до Чернівців. Того ж року Володимир став студентом Львівського медичного інституту, однак згодом його відрахували через участь в “політичному інциденті”. Упродовж 1967 – 1972 років продовжив навчання й вже у 1973-му вступив до аспірантури.
У вересні 1974-гстав студентом композиторського відділення Львівської консерваторії, де навчався у класі Анатолія Кос-Анатольського, але був виключений через два роки.
Творча діяльність
У 1964 році Івасюк написав першу пісню під назвою “Колискова”, використавши для неї поетичні рядки, написані його батьком.
Під іменем Весняний подавав на обласний конкурс дві пісні: “Відлітали журавлі” й “Колискова для Оксаночки”. За “Відлітали журавлі” здобув першу премію.
У 1970 році Івасюк написав пісні “Червона рута” та “Водограй”. Уперше вони прозвучали у виконанні самого автора разом з Оленою Кузнецовою. Поштовхом до популярності композицій стало виконання ансамблем “Смерічка” під керівництвом Левка Дутковського.
Зокрема “Червона рута” здобула перемогу на першому всесоюзному фестивалі “Пісня-71”. Під час фінального концерту у студії Останкіно її виконали солісти ансамблю “Смерічка” Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та сам автор – Івасюк, у супроводі естрадно-симфонічного оркестру, диригентом якого був Юрій Силантьєв.
Упродовж 1974 – 1975 років працював над написанням музичного супроводу до театральної постановки “Прапороносці”, заснованої на однойменному романі Олеся Гончара. Прем’єра вистави відбулась 19 березня 1975-го. Музика, написана Івасюком, отримала схвальні відгуки з боку критиків.
У серпні та вересні 1975 року в буковинському селі Розтоки проходили зйомки фільму “Пісня завжди з нами”, де Софія Ротару виконала шість пісень Володимира Івасюка. Через два роки Ротару перемогла з його піснею “У долі своя весна” на фестивалі “Солот-77”.
У квітні 1978 року Івасюк взяв участь у Всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Єревані, де піаністка Лариса Десяткіна виконала його “Сюїту-варіації” на тему пісні “Суха верба”. У жовтні цього ж року виступив на Всеукраїнському зльоті творчої молоді: звучали його “Сюїти-варіації для камерного оркестру” та прем’єрні пісні на слова Ростислава Братуня і Романа Кудлика у виконанні Ігоря Кушплера.
У листопаді 1978 року здобув перемогу на Всесоюзному конкурсі композиторів-студентів у Москві, отримавши дипломи II ступеня за “Сюїту-варіації” та “Баладу про Віктора Хара”. У квітні 1979 року був членом журі першого республіканського конкурсу артистів естради в Хмельницькому.
У ніч із 23 на 24 квітня 1979 року Івасюк виїхав до Львова. Вранці 24 квітня, після телефонного дзвінка, покинув квартиру й більше не повернувся. Лише 18 травня 1979 року його тіло знайшли повішеним у Брюховицькому лісі неподалік Львова.
Смерть
Офіційне слідство назвало причиною смерті самогубство, однак ця версія викликала сумніви. За неофіційними даними, смерть Івасюка могла бути навмисним убивством, організованим Комітетом державної безпеки (КДБ). Прощання з композитором, яке відбулося у Львові 22 травня 1979 року, переросло у протести проти радянської влади.
Цікаві факти
Ось деякі цікаві факти з життя Івасюка:
- Івасюк досконало володів грою на фортепіано, гітарі, віолончелі, скрипці та альті;.
- був прихильником ідей вільного Західного світу.
- окрім музичної обдарованості, Івасюк мав художній талант – писав пейзажі, портрети, автопортрети, а також шаржі та карикатури;
- входив до числа найвідоміших композиторів Радянського Союзу, однак принципово відмовлявся писати музику на тексти російською мовою, вважаючи себе українським композитором;
