Павло Скоропадський

Павло Петрович Скоропадський – гетьман України, український державний, політичний і громадський діяч, військовик.

Місце народження, освіта

Народився 15 травня 1873 року в німецькому місті Вісбаден, в сім’ї офіцера армії Російської імперії Петра Скоропадського. Дитинство провів у родовому маєтку в Тростянці, Харківській губернії.

Навчався у Стародубській гімназії.

У 1886-му вступив до Пажеського корпусу в Петербурзі, який закінчив у 1893-му.

Кар’єра

Після завершення навчання Скоропадського направили на службу до Кавалергардського полку. Через два роки його призначили полковим ад’ютантом, а в грудні 1897 року він отримав звання поручника.

Під час російсько-японської війни вирушив на фронт, де здобув звання полковника і флігель-ад’ютанта.

У 1905-му його нагородили золотою шаблею за проявлену хоробрість.

На початку Першої світової війни, у 1914 році, був відзначений Георгіївським хрестом IV ступеня. Згодом отримав звання генерал-лейтенанта та обійняв посаду командира гвардійської кінної бригади, а після цього – 34-го армійського корпус.

Після перевороту більшовиків в листопаді 1917-го, Скоропадський визнав чинність наказів Центральної Ради та виконував розпорядження командувача Українського фронту генерал-полковника Дмитра Щербачова, який, у свою чергу, підпорядковувався Генеральному секретаріату.

Секретаріат військових справ Центральної Ради призначив його командувачем усіх українських військових частин, що діяли на Правобережній Україні. Крім того, обіймав посаду наказного отамана Вільного козацтва.

Нестабільність у країні викликала розчарування у союзників Центральної Ради – Німеччини та Австро-Угорщини, які очікували, що уряд забезпечуватиме їх продовольчими ресурсами. Наростало невдоволення й серед селян.

Гетьманат

29 квітня 1918-го Скоропадський узяв владу в Україні внаслідок державного перевороту. Відтоді країну було проголошено Гетьманською державою, на чолі якої став Скоропадський.

Гетьманська держава отримала міжнародне визнання, встановивши дипломатичні відносини з десятками країн.

За часів правління Скоропадського Україна досягла помітного розвитку науки, освіти та культури. В країні була відкрита Українська Академія Наук (УАН), низка університетів у Києві та Кам’янці-Подільському, а також близько 150 українських гімназій. У цей період було надруковано кілька мільйонів примірників підручників українською мовою.

У день перевороту, 29 квітня, Скоропадський скасував закони Центральної Ради щодо експропріації великих землеволодінь, однак лише в листопаді було затверджено план викупу маєтків і подальшого розподілу земель серед селян, який так і не вдалося реалізувати. Невизначеність із правами як селян, так і поміщиків викликала невдоволення. До того ж російські землевласники почали повертатися до своїх маєтків і, за підтримки гетьманських збройних формувань, відбирали у селян землю.

Паралельно з цим зростало незадоволення через залежність уряду Скоропадського від Німеччини та Австро-Угорщини, оскільки до них масово вивозили українське зерно, м’ясо і цукор.

Представники різних політичних сил, як і широкі верстви населення, дедалі критичніше ставилися до політики гетьмана. Зрештою, все завершилось крахом Гетьманату.

Еміграція

Скориставшись ситуацією, більшовики змусили Скоропадського скласти повноваження гетьмана й залишити Київ.

Після цього він таємно залишив територію України та перебрався до Німеччини. Протягом наступних двох років мешкав у Швейцарії, а згодом оселився в місті Ванзеє поблизу Берліна. Зокрема долучався до створення гетьманських організацій за кордоном. У 1926-му за його ініціативи при Берлінському університеті був заснований Український науковий інститут.

Скоропадський помер 26 квітня 1945 року в лікарні монастиря Меттен. Похований у родинному склепі у місті Оберстдорф.