Іван Мазепа

Іван Степанович Мазепа – військовий та політичний діяч, меценат, гетьман України.

Місце народження, освіта

Народився 20 березня 1639-го на хуторі Мазепинці, Київського воєводства.

Спочатку Мазепа навчався в Києво-Могилянському колегіумі, потім продовжив освіту в єзуїтському колегіумі у Варшаві.

Згодом, за рішенням батька, потрапив до двору польського короля Яна Казимира, де став пажем. Зміг швидко здобути довіру короля й отримав можливість поїхати на навчання до Італії, Німеччини та Франції.

Служба у гетьмана Дорошенка

У 1665-му Мазепа обійняв посаду чернігівського підчашого, а через 4 роки, у 1669 році, став ротмістром гвардії гетьмана Петра Дорошенка.

У 1674 році потрапив до запорозьких козаків, де з часом отримав звання генерального осавула.

Гетьманство

З 1687-го Мазепа став гетьманом Війська Запорозького Лівобережної України. У 1704 році, після об’єднання Лівобережжя й Правобережжя, очолив Військо Запорозьке обох берегів.

У 1700-му став другим в історії Росії кавалером ордена святого апостола Андрія Первозванного. А 1 вересня 1707 року йому було надано титул князя Священної Римської імперії.

У 1702 взяв участь у придушенні повстання, яке очолив Семен Палій.

Протягом тривалого часу був одним із соратників російського царя Петра I. Він доклав багато зусиль до економічного розвитку Лівобережної Січі. За свої військові заслуги був нагороджений польським королем Августом Сильним орденом Білого Орла.

Мазепа став першим українським гетьманом, який безперервно утримував булаву майже 22 роки. Цей період відзначався зміцненням економіки Гетьманщини, а також піднесенням церковного та культурного життя.

На початку XVIII століття, на тлі Північної війни, Мазепа разом із польським королем Станіславом Лещинським та шведським монархом Карлом XII намагався втілити військово-політичний план з метою звільнення українських земель від протекторату Московської держави.

Шведська угода

У 1708 гетьман таємно перейшов на бік Карла XII, противника Росії в Північній війні, майже за рік до поразки шведської армії. Дізнавшись про союз Мазепи зі шведським королем, Петро I наказав знищити Батурин і Чортомлицьку Січ. Мазепу оголосили зрадником, позбавили всіх звань і нагород, які він отримав від московського двору.

У 1709 Петро I розпорядився виготовити спеціальну нагороду – Орден Іуди, єдиний у своєму роді, яким планувалося відзначити Мазепу. Російська православна церква оголосила йому анафему.

Після поразки та втечі від переслідування російської кінноти Мазепа разом із шведським королем Карлом XII знайшли прихисток на території Молдови, що перебувала під контролем Османської імперії.

Саме там, поблизу міста Бендери, в селі Варниця, 21 або 22 вересня 1709 Мазепа помер. Після смерті його поховали на місці, а згодом перепоховали в місті Галац, на території сучасної Румунії.