Адольф Гітлер – диктатор нацистської Німеччини (1933 – 1945).
Дитинство та Перша світова війна
Народився 20 квітня 1889 року в містечку Браунау-на-Інні, на кордоні Верхньої Австрії.
У 1898-му його родина перебралася до Лінца. У юності він хотів стати художником, через що часто конфліктував з батьком, який наполягав на тому, щоб син пішов працювати на державну службу в системі Габсбургів.
Із лютого 1908 року до травня 1913 року Гітлер мешкав у Відні. Після цього переїхав до Мюнхена. Заробляв на життя створенням акварелей і начерків.
Перша світова війна змінили життєвий шлях майбутнього диктатора – він вступив до армії. Був поранений двічі: у 1916 та 1918 роках. Здобув кілька нагород під час служби.
У жовтні 1918-го Гітлера доправили до військового госпіталю в Пазевальку після того, як він частково втратив зір через газову атаку. Під час лікування йому повідомили про перемир’я, укладене 11 листопада. Після виписки з госпіталю в листопаді того ж року він повернувся до Мюнхена.
У 1919-му став членом Інформаційного бюро при Баварській військовій адміністрації, який займався збором розвідданих про цивільні політичні об’єднання та проводив антикомуністичні курси політичної освіти для військових. Цього ж року виступив зі своїми першими жорстокими антисемітськими промовами.
Лідер нацистської партії
У жовтні 1919-го Гітлер вступив до організації, яка згодом перетворилась в нацистську партію. Через рік він долучився до створення політичної програми партії. Документ був побудований на ідеях расистського антисемітизму, націоналізму з акцентом на територіальну експансію та різко ворожому ставленні до іммігрантів.
Уже до 1921 року зосередив у своїх руках повне керівництво партією, ставши її беззаперечним лідером.
Позбавлення волі
Уникаючи участі у Веймарських виборах, Гітлер разом із керівництвом нацистської партії взяли курс на насильницьке повалення баварського уряду. 9 листопада 1923 року вони здійснили спробу перевороту, відому як Пивний путч. Після невдачі мюнхенський суд визнав Гітлера та інших організаторів винними в державній зраді.
Попри те, що Гітлера визнали винним, вирок виявся м’яким – він провів у в’язниці лише рік. Під час ув’язнення працював над книгою Mein Kampf, яка вийшла друком у 1926-му. У ній він виклав свої погляди, що грунтувалися на расизмі, націоналізмі та антисемітизмі. Гітлер відкрито виступав за встановлення диктатури в Німеччині, розширення кордонів країни силовим шляхом і завоювання так “життєвого простору” на Сході.
Після того як вийшов із в’язниці – почав працювати над реорганізацією та об’єднанням нацистської партії.
Нацисти активно використовували риторику, що відповідала тривогам і надіям потенційних виборців. У своїй пропаганді виступали за зміцнення обороноздатності країни, повернення повного державного суверенітету, знищення комунізму, скасування умов Версальського договору. Також агітували за усунення зовнішнього, зокрема єврейського, впливу на політичне й культурне життя Німеччини. Крім того, наголошували на необхідності економічного зростання й створенні нових робочих місць в країні.
Коли у 1928-му відбулися загальнонаціональні парламентські вибори, нацистська партія вирішила випробувати нову стратегію, проте без успіху.
Пробиття до влади
Ситуація почала змінюватися після початку Великої депресії у 1930 році. Економічна криза зробила нацистську пропаганду більш привабливою для населення. У березні того ж року коаліційний уряд більшості розпався, і три партії, які представляли інтереси середнього класу, скористалися надзвичайними положеннями конституції, щоб ініціювати позачергові парламентські вибори. Вони хотіли сформувати нову більшість, яка б усунула соціал-демократів і представників лівих від влади.
У 1930 році нацистська партія здобула успіху на виборах, різко змінивши попередній розклад сил. Результатом стало те, що нацисти змогли залучити значну частину електорату – передусім тих, хто втратив роботу або був невдоволений ситуацією в Німеччині. У підсумку партія отримала майже 20% голосів.
Упродовж 1931 та 1932 років підтримка нацистів постійно зростала. Багато хто сприймав Гітлера як єдиного, хто здатен вивести Німеччині з застою, подолати кризу, культурну деградацію й зупинити поширення комуністичних ідей.
Після участі у президентських виборах навесні 1932 року, де Гітлер отримав значну кількість голосів, його популярність ще більше зросла. На парламентських виборах у липні того ж року нацистська партія набрала 37,3 % голосів і посіла перше місце, ставши найбільшою політичною силою в Німеччині.
Канцлер Німеччини
На парламентських виборах у листопаді 1932-го нацистська партія втратила частину підтримки, здобувши 33,1 % голосів. Це зниження вплинуло на імідж Гітлера і водночас спричинило політичну й фінансову кризу всередині самої партії.
Ситуацію для Гітлера несподівано змінив Франц фон Папен, який обіймав посаду канцлера з червня до листопада 1932 року. Він вважав, що виборча невдача зробила нацистів більш залежними та відкритими для контролю з боку досвідчених, хоч і непопулярних, консервативних політиків. Фон Папен був готовий піти на ризик і створити коаліцію між нацистами та німецькими націоналістами, при цьому погодившись на те, щоб Гітлер очолив уряд у статусі канцлера.
На початку січня 1933 року між фон Папеном, Гітлером і представниками націоналістичних сил було досягнуто домовленості. Після цього фон Папен переконав президента Пауля фон Гінденбурга, що інших варіантів для Німеччини вже не залишилось. 30 січня 1933 року фон Гінденбург, неохоче, але все ж призначив Гітлера канцлером.
Після приходу до влади Гітлер почав активно використовувати свої нові повноваження, щоб перетворити країну на однопартійну диктатуру та знищити опозицію.
У серпні 1934-го помер президент Пауль фон Гінденбург. До того часу Гітлер уже заручився підтримкою з боку армії. Скориставшись моментом, він ліквідував інститут президентства та проголосив себе фюрером німецького народу. Усі військовослужбовці та державні чиновники склали присягу особистої вірності йому як фюреру. Водночас Гітлер залишився на посаді голови уряду.
У 1938 році почався переможний хід Гітлера по світу. Спершу була приєднана Австрія, згодом – Чехословаччина. У 1941-му німецькі війська почали наступ на Радянський Союз. Попри чотири роки бойових дій, здобути перемогу над СРСР Гітлеру не вдалося.
Під кінець війни, коли німецька армія зазнавала поразки, управління залишками сил здійснювалося з бункера, де переховувався Гітлер. Після того як Берлін було оточено, 30 квітня 1945 року Гітлер наклав на себе руки разом зі своєю дружиною Євою Браун.
Положення політики Гітлера
Політичний курс, який проводив Гітлер, був побудований на ідеї расової дискримінації. Як у внутрішній, так і в зовнішній політиці він був переконаний, що одна раса й один народ повинні домінувати над іншими.
Німеччина під його керівництвом мала перетворитися на “расово-чисту” державу. Заради втілення плану він вдався до знищення представників інших рас. Особливо жорстокі переслідування були спрямовані проти єврейського населення: спочатку їх позбавили громадянських прав, а згодом масово арештовувати й знищували. Пізніше, під час Другої світової війни, до концентраційних таборів потрапляли також військовополонені.
Водночас за часів правління Гітлеру все ж вдалося вивести країну з кризи, яка утримувалась після Першої світової війни. Було зменшено рівень безробіття, а промисловість активно розвивалася, орієнтуючись переважно на військову сферу.
