Кетрін Еліс Бланшетт – австралійська кіно- та театральна акторка, продюсерка, театральна режисерка.
Місце народження, освіта
Народилася 14 травня 1969 року в передмісті Мельбурна в родині Роберта Девітта Бланшетта-молодшого та Джун Гамбл.
Навчалася в початковій школі Ivanhoe East Primary School, а потім у школі для дівчат Ivanhoe Girls’ Grammar School.
Згодом вступила до Жіночого методистського коледжу Мельбурна, де вперше виступила на сцені в кількох театральних постановках.
Повернувшись до Австралії, Бланшетт вступила до Національного інституту драматичного мистецтва в Мельбурні, який завершила у 1992-му.
Кар’єра
Покинувши навчання у Жіночому методистському коледжі вирушила подорожувати Англією. Коли термін її візи сплив, вона майже без грошей поїхала до Єгипту. Там мешканець готелю запропонував їй знятися у масовці єгипетського фільму про бокс. Через фінансову скруту Кейт погодилася.
Театр
Її перші театральні роботи одразу отримали схвальні відгуки критиків. Після закінчення інституту Бланшетт приєдналася до Сіднейської театральної компанії й взяла участь у постановці “Класні дівчата” за п’єсою британської письменниці Керіла Черчилль.
Після цього Бланшетт виконала роль Феліції Бауер у виставі “Кафкіанські танці”. Її гру високо оцінили театральні критики, і в 1993 році акторка отримала премію Товариства театральних критиків Сіднея за найкращий дебют.
Згодом з’явилася в провокаційній постановці “Олеанна”, за яку здобула ще одну нагороду. Пізніше зіграла у постановці “Гамлета” актора Джеффрі Раша.
У 1997-му Бланшетт з’явилася лише в одній театральній постановці, зігравши Ніну в “Чайці” за п’єсою Чехова
У 1999 році поєднувала роботу на сцені з кінозйомками. Вона взяла участь у двох театральних постановках у Лондоні – спектаклі “Достаток” і виставі театру Олд-Вік “Монологи вагіни”.
У 2004-му, після п’ятирічної перерви, повернулася на театральну сцену, виконавши головну роль у постановці “Гедда Габлер” за твором Генріка Ібсена.
Кіно
1989 – 2000
Бланшетт вперше з’явилася на телебаченні у 1989 році, зігравши невелику роль у серіалі “Джі Пі”.
У період з 1993 по 1995-й брала участь у кількох телефільмах і серіалах, серед яких “Поліцейські сили”, “Батьківщина” та “Місто біля кордону”, продовжуючи виступати на театральній сцені.
Першу помітну кінороль Бланшетт виконала у 1996-му в короткометражній драмі “Парклендс”, де зіграла головну героїню Розу, яка дізнається правду про корумповане минуле свого покійного батька.
У 1997-му на екрани вийшло одразу три фільми за її участі: “Дорога до раю”, “Оскра та Люсінда”, а також “Слава богу, він зустрів Ліззі”. Остання стрічка подарувала акторці премії Австралійського інституту кіно і Товариства кінокритиків Австралії.
У 1998 році Бланшетт виконала роль англійської королеви Єлизавети I в історичній драмі індійського режисера Шекхара Капура “Єлизавета”. Вона отримала номінації на премії “Оскар” і Гільдії кіноакторів США, а також здобула “Золотий глобус” і BAFTA.
У 1999-му на екрани вийшли чотири фільми за її участю: короткометражка “Історії загублених душ”, мелодрама “Ідеальний чоловік” за п’єсою Оскара Вайльда, комедія “Керуючи польотами” та психологічний трилер “Талановитий містер Ріплі” за романом Патриції Гайсміт. За роль у “Талановитому містері Ріплі” Бланшетт була номінована на премію BAFTA як найкраща акторка другого плану.
Того ж року журнал People включив Кейт Бланшетт до списку 50 найвродливіших людей світу.
2000 – 2010
У 2000-му акторка знялася у двох стрічках – драмі Саллі Поттер “Чоловік, що плакав” та трилері Сема Реймі “Дар”.
У 2001 році з’явилася разом із акторами Брюсом Віллісом і Біллі Бобом Торнтоном у кримінальній комедії Баррі Левінсона “Бандити”. Того ж року приєдналася до кінотрилогії Пітера Джексона “Володар Перснів”, де виконала роль ельфійської королеви Галадрієль.
Також знялася у двох фільмах – військовій драмі “Шарлотта Грей”, знятій за однойменним романом Себастьяна Фолкса, та мелодрамі “Корабельні новини”.
У 2002-му прийняла запрошення режисера Тома Тиквера зіграти головну роль у фільмі “Рай”, створеному за сценарієм Кшиштофа Кесльовського, натхненним “Божественною комедією” Данте. Стрічка була представлена в конкурсній програмі Берлінського кінофестивалю, отримала кілька престижних нагород у Німеччині, але в прокаті не змогла окупити витрати.
У 2003 році Бланшетт виконала головну роль у кримінальній драмі Джоеля Шумахера “Вероніка Герін”. Того ж року з’явилася в одному з епізодів чорно-білого кіноальманаху Джима Джармуша “Кава та сигарети”, а згодом зіграла разом із Томмі Лі Джонсом у драматичному вестерні Рона Говарда “Останній рейд”.
У 2004-му зіграла другорядну роль в ексцентричній комедії “Водне життя зі Стівом Зіссу”, а згодом з’явилася в біографічній драмі Мартіна Скорсезе “Авіатор”, присвяченій життю мільйонера Говарда Г’юза. Виконання ролі Кетрін Гепберн принесло акторці премію “Оскар” за найкращу жіночу роль другого плану, а також нагороди Британської кіноакадемії та Гільдії кіноакторів. Зокрема була номінована на низку престижних відзнак, серед яких “Золотий глобус”.
У 2005 році Бланшетт зробила коротку паузу в кар’єрі та взяла участь лише в одному фільмі – австралійському кримінальному трилері “Маленька рибка”. За цю роль вона отримала премію Австралійського інституту кіно.
У травні 2006-го на Каннському кінофестивалі відбулася прем’єра драми Алехандро Гонсалеса Іньярріту “Вавилон” з Бланшетт у головній ролі. Фільм отримав високу оцінку критиків і був відзначений нагородою фестивалю за найкращу режисуру.
Того ж року акторка знялася в романтичному трилері Стівена Содерберга “Добрий німець”, а також у драмі “Записки про скандал”. За роль у останньому фільмі була номінована на премію “Золотий глобус”.
У 2007-му виконала роль англійської королеви Єлизавети I в історичній драмі “Золотий вік”.
Наступного року отримала “Золотий глобус” у категорії “Найкраща акторка другого плану” та номінацію на премію “Оскар” за роль у стрічці Тодда Гейнса “Мене там немає”.
У 2008 році знялася у фільмі Стівена Спілберга “Індіана Джонс та Королівство Кришталевого Черепа”, де виконала роль радянської агентки Ірини Спалько.
Того ж року з’явилася разом із Бредом Піттом у стрічці Девіда Фінчера “Загадкова історія Бенджаміна Баттона”, знятій за оповіданням Френсіса Скотта Фіцджеральда. За цю роботу Бланшетт у 2009 році була номінована на премії “Сатурн” і Broadcast Film Critics Association Awards як найкраща акторка.
5 грудня 2008 року Бланшетт отримала зірку на Голлівудській алеї слави.
У 2009 році в американський прокат вийшло аніме “Поньо на скелі”, в якому Бланшетт озвучила англійською Морську богиню – матір головної героїні Поньо.
2010 – 2020
У 2010 році акторка з’явилася у фільмі Рідлі Скотта “Робін Гуд”.
У 2011-му Бланшетт знялася в трилері “Ханна. Ідеальна зброя”, а через рік повернулася до образу ельфійської королеви Галадріель у фентезійному фільмі Пітера Джексона “Хоббіт: Несподівана подорож”.
У 2013 році Кейт Бланшетт уперше співпрацювала з режисером Вуді Алленом, знявшись у його драматичному фільмі “Жасмин”. Стрічка отримала надзвичайно теплий прийом критиків, а гру акторки назвали однією з найсильніших у її кар’єрі.
За цю роль отримала низку престижних нагород, зокрема “Оскар”, “Золотий глобус”, BAFTA та премію Гільдії кіноакторів США.
Восени 2013-го розпочала зйомки у фільмі Кеннета Брани “Попелюшка”, яка вийшла у прокат у 2015-му.
Також у 2015 році взяла участь у зйомках романтичної драми “Керол”. Прем’єра відбулася на Каннському кінофестивалі, де стрічка отримала нагороди за найкращу жіночу роль і Queer Palm, а глядачі влаштували їй тривалі овації. За цю роль Бланшетт була номінована на премії “Оскар”, “Золотий глобус”, BAFTA та Гільдії кіноакторів США.
У 2017-му з’явилася у фільмі “Тор: Раґнарок”, де виконала роль головної антагоністки – богині смерті Хели.
Наступного року взяла участь одразу в трьох кінопроєктах: “Вісім подруг Оушена”, “Будинок з годинником у стінах” та “Книга джунглів: Початок”.
У лютому 2019 року вийшов анімаційний фільм “Як приборкати дракона 3”, у якому Бланшетт озвучила Вальку – матір Ікінга. Того ж року з’явилася у трагікомедії “Де ти поділась, Бернадетт?”, знятій за однойменним романом-бестселером Марії Семпл.
2020 – теп. час
У 2021 році зіграла в екранізації роману “Алея жаху”, за яку отримала номінацію на премію Гільдії кіноакторів США. Також знялася в сатиричному фільмі “Не дивися вгору”. Обидві стрічки були номіновані на премію “Оскар” у категорії “Найкращий фільм”.
У 2022-му Бланшетт знялася в драматичному фільмі “Тар” режисера Тодда Філда. За цю роботу акторка отримала “Золотий глобус”, BAFTA та другий Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі.
Того ж року вона знову співпрацювала з Гільєрмо дель Торо, озвучивши одну з ролей у його анімаційному фільмі “Піноккіо”.
Сімейний стан
З 29 грудня 1997-го Кейт одружена зі сценаристом і монтажером Ендрю Аптоном. Вони познайомилися на зйомках телесеріалу в Австралії та почали зустрічатися за рік до весілля.
У сім’ї троє синів: Дешіл Джон Аптон, Роман Роберт Аптон та Ігнатіус Мартін Аптон.
У березні 2015 року подружжя удочерило дівчинку – Едіт Вівіан Патрішу Аптон.
