Оксана Стефанівна Забужко – українська письменниця, поетеса, есеїстка, публіцистка, викладачка.
Місце народження, освіта
Народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку в родині філологів.
У 1968-му разом із батьками переїхала до Києва.
У 1982 році Забужко закінчила філософський факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, а у 1986 році – аспірантуру при кафедрі етики та естетики цього ж закладу.
У 1987-му захистила дисертацію “Естетична природа лірики як напряму мистецтва” та здобула ступінь кандидата філософських наук.
Кар’єра
Літературна діяльність
У дитинстві Забужко мріяла стати кінорежисеркою, але пов’язала життя з літературою. Вірші почала писати ще “з дописемного віку”, а вперше опублікувала їх у пресі у 9 років.
У 1973-му видавництво “Молодь” планувало випустити її першу збірку “Весняна акварель”. Проте після репресій 1972 року батьки Забужко потрапили до “чорних списків”. Через це підготовлену книжку зняли з друку.
Ранні вірші письменниця більше не публікувала. Її перша видана поетична збірка “Травневий іній” побачила світ лише у 1985 році.
У 1996-му вийшов перший роман письменниці “Польові дослідження з українського сексу”. Книга викликала суперечливі відгуки критиків й читачів, але водночас стала одним із бестселерів української літератури після здобуття незалежності.
У 2006 році за результатами опитування агенції “Еліт-профі” роман назвали книжкою, яка “найбільше вплинула на українське суспільство за 15 років незалежності”. Твір переклали 15 мовами та включили до списків сучасної східноєвропейської класики.
У 2009-му вийшов роман “Музей покинутих секретів”, перекладений 6 мовами. Це родинна сага, що охоплює події Другої світової війни, 1970-х та початку 2000-х років.
Чималу увагу в книзі авторка приділила історії Української повстанської армії (УПА).
Найвідомішою нонфікшн-книгою Забужко стала “Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій”, видана у 2007 році. У ній авторка розглядає українську культурну історію через постать Лесі Українки та постколоніальний підхід. Окрему увагу вона приділяє українській шляхті й інтелігенції.
Громадська діяльність
З 1995 по 2010-й Забужко була віцепрезиденткою українського ПЕН-клубу.
Восени 2004-го привертала увагу міжнародної спільноти до президентських виборів в Україні. Напередодні Помаранчевої революції опублікувала у The Wall Street Journal статтю “Українська солідарність”, у якій передбачила масові протести.
28 листопада 2005-го Забужко виступила на Перших президентських слуханнях із доповіддю “Гуманітарна політика і державна незалежність”.
Перед парламентськими виборами 2006 року письменниці запропонували балотуватися від блоку “Наша Україна”, але вона відмовилася.
У червні 2018-му Забужко підтримала відкритий лист із закликом до світових лідерів захистити ув’язненого в Росії режисера Олега Сенцова та інших українських політв’язнів.
У 2023 році письменниця увійшла до списку 100 жінок року за версією BBC.
Сімейний стан
Письменниця одружена з художником Ростиславом Лужецьким.
