Казимир Северинович Малевич – художник-авангардист, засновник супрематизму, один з фундаторів кубофутуризму, педагог, теоретик мистецтва.
Місце народження, освіта
Народився 23 лютого 1878 року в Києві. До 17 років мешкав на Поділлі, Харківщині та Чернігівщині.
Малювати почав під керівництвом Миколи Пимоненка.
З 1895 по 1897-й навчався у Київській художній школі, з 1904 по 1905-й – в Училищі живопису, скульптури та архітектури.
Також навчався у студії Федора Рерберги з 1910 року.
Кар’єра
Майже протягом 10 років проживав у Курську де працював на Курсько-Московській залізниці. У той період продовжував малювати та заснував власний гурток із живопису.
На початку творчого шляху поєднував елементи кубізму, футуризму та експресіонізму. Брав участь у виставках художніх об’єднань “Бубновий валет” 1910-го, а також “Віслючий хвіст” 1912-го й не тільки. Виставляв картини, виконані в неопримітивістському й кубофутуристичному стилях.
У 1913 році займався оформленням футуристичної опери “Перемога над Сонцем”. Саме тоді на сцені вперше продемонстрували “Чорний квадрат”, який був намальований Малевичем в якості декорацій до вистави.
Згодом художник став одним із засновників абстрактного мистецтва. У 1915-му започаткував новий модерністський напрям – супрематизм.
7 грудня того ж року вперше представив картину “Чорний квадрат на білому тлі”, яка з часом набула статусу символу абстрактного мистецтва. Пізніше намалював “Біле і чорне”.
У 1916 році Малевич видавав журнал “Supremus”. Після цього з 1919 до 1922-й викладав у Вітебській художній школі.
Упродовж 1923 – 1927 років очолював Інститут художньої культури в Ленінграді.
У 1927-му переїхав до Києва.
У 1928 – 1929 роках друкував мистецькі статті в харківському журналі “Нова генерація”.
У період з 1927 до 1930-го викладав у Київському художньому інституті. Панував співпрацювати зі скульптором Олександром Архипенком, але через початок репресій проти української інтелігенції був змушений повернутися до Ленінграда.
Коли політична ситуація в Союзі Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) почала погіршуватися, Малевич вирішив виїхати до Європи.
У 1930-му планував переїхати до Києва, але після повернення до Петербурга, де мешкала його сім’я, його заарештували. Восени того ж року художника звинуватили у шпигунстві на користь Польщі, й йому загрожував розстріл.
У в’язниці провів три місяці, де зазнав жорстоких катувань. Після цього в нього розвинувся рак передміхурової залози.
Смерть/загибель
Помер 15 травня 1935 в Ленінграді через онкологію.
Сімейний стан
У 1899-му Малевич одружився із Казимирою Зглейц. У подружжя народились двоє дітей: Георгій та Галина.
Після цього він одружився з Софією Рафалович, у шлюбі з якою народилася донька Уна.
Останньою дружиною митця була Наталія Манченко.
