Деметрія Джін Гайнс, після першого шлюбу Мур – американська акторка, продюсерка, режисерка, авторка пісень, активістка та філантропка.
Місце народження, освіта
Народилася 11 листопада 1962 року в місті Розвел, штат Нью-Мексико. Батько – Чарльз Фостер Гармон-старший – покинув 18-річну мати майбутньої акторки Вірджинію Кінг через два місяці після весілля, ще до народження доньки.
Коли Мур виповнилося три місяці, її мати вийшла заміж за Дена Гайнса. Через постійні зміни роботи чоловіка родині часто доводилося переїжджати. У 1967-му в них народився син Морган Гайнс – зведений брат Мур.
Мур провела дитинство у Розвеллі, а згодом жила в Канонсбурзі, штат Пенсільванія. У 14 років повернулася до Розвелла й близько пів року мешкала з бабусею. Після цього переїхала до штату Вашингтон, але вже через кілька місяців родина оселилася в Західному Голлівуді, штат Каліфорнія.
Кар’єра
1978 – 1990
У листопаді 1978-го, коли Мур виповнилося 16 років, вона покинула школу й переїхала до 28-річного гітариста Тома Данстона. Завдяки матері Данстона, яка працювала асистенткою продюсера Дугласа Крамера, отримала роботу секретарки на ресепшені кіностудії 20th Century Studios. Згодом підписала контракт із модельним агентством Elite Model Management. Її дебютом стали невеликі ролі в серіалах “W.E.B.” і “Kaz”.
У січні 1981 року з’явилася на обкладинці чоловічого журналу “Oui”. Того ж року дебютувала в кіно, зігравши подругу головного героя у спортивній драмі “Вибір” режисера Сільвіо Наріццано.
Наступною її роботою став науково-фантастичний фільм жахів “Паразит” 1982-го року.
На момент виходу фільму Мур вже кілька місяців знімалася в телесеріалі “Головний госпіталь”, де виконувала роль журналістки-розслідувачки Джекі Темплтон. Зокрема коротко з’явилася в пародійній комедії “Молодість, лікарня, любов” 1982 року у невеликій ролі, яку не зазначили в титрах.
Поворотним у її кар’єрі став 1984 рік, коли вона зіграла доньку бізнесмена в еротичній комедії “У всьому винен Ріо”. Того ж року з’явилася в картині “Велике почуття”.
Справжній комерційний успіх прийшов у 1985 році після виходу драми “Вогні святого Ельма”, де акторка втілила образ розкутої банкірки.
Після зйомок у романтичній драмі “Що трапилось минулої ночі” 1986-го року акторці почали пропонувати більш якісні проєкти.
Восени того ж року дебютувала на театральній сцені в позабродвейській постановці “Рання дівчина” у складі трупи “Circle Repertory Company”.
У 1988-му отримала головну роль в апокаліптичній драмі “Сьоме знамення” – це був її перший досвід як єдиної зірки фільму. Наступного року зіграла у кінострічці стрічці Ніла Джордана “Ми не янголи”.
Найбільший успіх у кар’єрі Мур на початку 1990-х принесла містична романтична драма “Привид”. Фільм зібрав у світовому прокаті більше 505 мільйонів доларів і став найкасовішою стрічкою року, а відеокасети з ним очолили продажі у 1991 році. Кінострічка була номінована на “Оскар” як найкращий фільм, а гра Мур принесла їй номінацію на “Золотий глобус” і нагороду “Сатурн” за найкращу жіночу роль.
1990 – 2000
У 1991-му акторка знялася одразу в трьох різножанрових картинах: у чорній комедії “Одні неприємності” вона виконала роль адвокатки, у трилері “Смертельні думки” – жінки, підозрюваної у вбивстві, а в романтичній комедії “Дружина м’ясника” зіграла ясновидицю.
Наступні три кінострічки з Мур очолили бокс-офіс:
- драма Роба Райнера “Декілька хороших хлопців” 1992-го року;
- “Непристойна пропозиція” режисера Едріана Лайна 1993 року;
- триллер Баррі Левінсона “Викриття” 1994-го.
Зі зростанням популярності Мур почали все частіше критикувати за вибір ролей. Особливо неоднозначною виявилася її участь у фільмі “Червона літера” 1995-го – глядачі сприйняли гру акторки досить негативно.
Того ж року знялася в ностальгічній драмі “Час від часу”, де виконала роль письменниці, яка переживає труднощі в особистому житті.
У 1996-му Мур отримала рекордний гонорар – 12,5 мільйона доларів – за головну роль у фільмі “Стриптиз”, ставши найоплачуванішою акторкою у світі. Того ж року знялася у трилері “Присяжна”. Проте обидві стрічки не здобули схвальних відгуків ні від критиків, ні від глядачів. За ці ролі отримала антипремію “Золота малина” у категорії “Найгірша акторка”.
Паралельно зі зйомками Мур виступила продюсеркою та зіграла одну з головних ролей у телефільмі HBO “Якби стіни могли говорити” 1996-го. За цю роботу отримала дві номінації на премію “Золотий глобус”:
- за найкращу жіночу роль у мінісеріалі чи телефільмі;
- продюсерка найкращого телевізійного фільму.
Також проєкт був номінований на премію “Еммі” у категорії “Найкращий телефільм”.
У тому ж 1996 році Мур озвучила Есмеральду в мультфільмі “Горбань з Нотр-Даму” і Даллас Граймс у стрічці “Бівіс і Батхед роблять Америку”.
У 1997-му Мур зіграла одну з ролей у драмі Рідлі Скотта “Морські котики”. Фільм отримав суперечливі відгуки, а акторка знову здобула антипремію “Золота малина”.
Того ж року виконала роль глибоко релігійної єврейки-психіатра у фільмі Вуді Аллена “Розбираючи Гаррі” та з’явилася у короткометражці Марка Пеллінгтона “Шлях у нікуди”.
Після виходу “Солдат Джейн” Мур тимчасово відійшла від акторської діяльності та переїхала до міста Гейлі, штат Айдахо, щоб зосередитися на вихованні трьох доньок.
2000 – 2010
Повернення відбулося у 2000-му, коли акторка зіграла в артгаузній психологічній драмі “Два життя”.
У 2003 році виконала роль антагоністки в блокбастері “Янголи Чарлі: Повний вперед”. Фільм став комерційно успішним і зібрав у світовому прокаті 259,1 мільйона доларів. Після цього акторка знову на кілька років зникла з екранів.
У цей період стала обличчям брендів “Versace” та “Helena Rubinstein”.
У 2006-му виконала головну роль у містичному трилері “Напівсвітло”. Пізніше знялась у драмі “Боббі”, присвяченій останнім годинам життя Роберта Кеннеді. Акторський склад фільму, до якого входила і Мур, був номінований на премію Гільдії кіноакторів США та отримав нагороду Голлівудського кінофестивалю в категорії “Найкращий акторський ансамбль”.
У 2007 році знялася у британській кримінальній драмі “Без вад”.
Того ж року з’явилася в психологічному трилері “Хто ви, містере Брукс?”.
У 2008-му Мур дебютувала як режисерка, знявши короткометражний фільм “Смуга”, присвячений темі дорослішання. У ньому знялася її дочка Румер Вілліс, а саму стрічку представили на кінофестивалі в Нешвіллі.
У 2009 році акторка виконала дві помітні ролі: у драмі “Сльози щастя” вона зіграла доньку, яка допомагає батькові впоратися з віковими труднощами, а в комедії “Сімейка Джонсів” постала в образі таємної маркетологині.
Того ж року Мур взяла участь у бродвейській постановці “24-годинної п’єси” в театрі “American Airlines”.
2010 – 2020
У 2010 році на екрани вийшов фільм “Бунраку”.
У 2011-му знялася в корпоративній драмі “Межа ризику” разом із Кевіном Спейсі, Саймоном Бейкером і Полом Беттані. Фільм отримав схвальні відгуки, а акторський склад було номіновано на премію “Готем”.
Того ж року Мур здобула номінацію Гільдії режисерів Америки за постановку одного з епізодів антології “П’ять”.
У чорній комедії “Родичі” 2011 року акторка зіграла ексцентричну другу дружину, а в молодіжних драмах “Літо. Однокласники. Любов” 2012-го і “Дуже хороші дівчатка” 2013-го виконала ролі матерів головних героїнь.
У вестерні “Покинутий” 2015 року Мур постала в образі колишньої коханої стрільця, а в комедії “Молодість за страховкою” 2016-го зіграла доньку пенсіонера-вчителя.
У 2017-му взяла участь у чорній комедії “Розваги дорослих дівчат”, а у 2018-му з’явилася в індійській драмі “З любов’ю, Соня”. У цей період також знімалась в серіалі “Імперія”
Наступного року виконала роль безпринципної керівниці у чорній комедії “Корпоративні тварини”.
2020 – теп. час
У 2020-му знялася в постапокаліптичному трилері “Пташка у клітці”, а також у серіалі “Прекрасний новий світ”, втіливши образ матері головного героя.
Того ж року виступила продюсеркою та виконавицею головної ролі в аудіоподкасті “Брудна Даяна”.
У 2022-му отримала схвальні відгуки за роль ексцентричної сусідки в музичній драмі “Будь ласка, крихітко, будь ласка”. Того ж року з’явилася у камео в комедії “Нестерпний тягар величезного таланту”.
У 2024-му виконала роль світської левиці Енн Вудворд у серіалі-антології Раяна Мерфі “Ворожнеча: Капоте проти лебедів”. Також розпочала зйомки в драматичному серіалі Тейлора Шерідана “Землевласник”.
Особливу увагу критиків привернула її роль у боді-горорі Коралі Фаржи “Субстанція” 2024-го. У цьому фільмі Мур втілила образ старіючої зірки, яка використовує заборонений препарат, щоб повернути молодість. Її гра отримала високі оцінки й принесла акторці “Золотий глобус” за найкращу жіночу роль у комедії або мюзиклі, премію “Вибір критиків” та нагороду Гільдії кіноакторів США.
Крім того, Мур була номінована на “Оскар” і BAFTA у категорії “Найкраща акторка”.
Сімейний стан
8 лютого 1981-го акторка одружилась з музикантом Фредді Муром, лідером гурту “Boy”. Ще до весілля вона почала використовувати його прізвище як сценічне ім’я. Втім, їхній шлюб тривав недовго – у 1983 році пара розійшлася, після чого акторка мала роман із актором Тімоті Гаттоном.
Після розлучення Мур заручилася з актором Еміліо Естевесом. Весілля планували на 6 грудня 1986 року, але його зрештою скасували.
21 листопада 1987-го вийшла заміж за актора Брюса Вілліса. У шлюбі народилися три доньки: Румер Гленн Вілліс, Скаут Ларю Вілліс і Талула Бель Вілліс. 24 червня 1998 року подружжя оголосило про розставання, а 18 жовтня 2000 року офіційно оформило розлучення. Попри це, акторка зберегла дружні стосунки з Віллісом.
З 1999 до 2002-го мала стосунки з інструктором із бойових мистецтв Олівером Віткомбом.
У 2003-му почала зустрічатися з Ештоном Катчером. Незабаром після початку їхніх стосунків вона завагітніла, але на шостому місяці втратила дитину. Попри це, пара залишилася разом і 24 вересня 2005 року одружилася.
У листопаді 2011-го Мур оголосила про намір розлучитися з Катчером. Офіційно розлучення було оформлено 26 листопада 2013 року.
