Володимир Опанасович Караваєв – хірург і офтальмолог, доктор медицини, заслужений ординарний професор.
Місце народження, освіта
Народився 8 (20 за григоріанським календарем) липня 1811 року у Вятці (нині – Кіров), Росія, у багатодітній родині заможного купця.
У 1827-му, після закінчення гімназії, вступив на медичний факультет Казанського університету.
У 1831 році закінчив навчання зі срібною медаллю та отримав диплом лікаря 1-го розряду.
У липні 1834-го поїхав до Німеччини, де навчався у Берлінському та Геттінгенському університетах.
Навесні 1838 року захистив дисертацію на тему “Травматичне запалення вен”.
Кар’єра
Після університету Караваєв переїхав до Санкт-Петербурга, де з 1832 по 1833-й працював у військово-сухопутному госпіталі, а у 1833-1834 роках – асистентом Маріїнської лікарні для бідних.
У Берліні познайомився з хірургом Миколою Пироговим. У 1836 році останній запропонував Караваєву місце у своїй клініці при Дерптському університеті.
Працюючи у клініці Пирогова, Караваєв брав участь в експериментальних дослідженнях та склав іспити на ступінь доктора медицини.
11 березня 1839 року його призначили ординатором Кронштадтського госпіталю. За 1 рік Караваєв провів 113 операцій.
Також він розробив методику пункції перикарда та першим у Росії успішно провів цю процедуру для лікування випітного перикардиту.
4 грудня 1840-го Караваєва призначили завідувачем кафедри хірургії медичного факультету Київського університету Святого Володимира.
У 1841-му долучився до організації медичного факультету університету, а з 2 квітня 1843 року до 1847 року був його деканом.
Також Караваєв створив факультетську хірургічну клініку на 20 ліжок, яку відкрили 1 листопада 1844-го. Він очолював її до травня 1882 року.
За час керівництва Караваєва хірургічна клініка прийняла близько 76 тисяч амбулаторних й 5,4 тисяч стаціонарних пацієнтів.
У 1844-му він заснував першу в Україні та Російській імперії клініку очних хвороб. До 1863 року в ній прийняли близько 16 тисяч пацієнтів.
Караваєв викладав хірургію та офтальмологію, займався пластичною хірургією й оперативним лікуванням очних хвороб. 18 лютого 1847-му він першим в Україні провів операцію під ефірним наркозом.
У 1870 році став одним з ініціаторів створення кафедри очних хвороб при університеті.
Смерть
Караваєв помер від грипу 3 (15 за григоріанським календарем) березня 1892 року в Києві.
Похований на Байковому кладовищі.
Сімейний стан
У 1845-му одружився з Анною Лухмановою. Подружжя мало 3 дітей – доньку Ольгу та синів Сергія і Дмитра.
