Олександр Олексійович Шалімов – хірург, один із засновників української хірургічної школи.
Місце народження, освіта
Народився 20 січня 1918 року в селі Введенка Липецької область Росії, у багатодітній селянській родині.
У 1925-му сім’я переїхала на Кубань, де майбутній хірург почав навчатися у школі.
Вже у 1934 році Шалімов вступив на робітфак Кубанського медичного училища, який закінчив з відзнакою у 1936-му. Після цього до 1941 року навчався на лікувальному факультеті Кубанського медичного інституту.
Кар’єра
У 1941 році почав працювати хірургом у Нерчинсько-Заводській міжрайонній лікарні Читинської області. Згодом став головним лікарем.
З 1944-го очолював хірургічне відділення Петровськ-Забайкальської міської лікарні Читинської області Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР), а з 1946 року – хірургічне відділення Брянської обласної лікарні.
У 1949-му став головним хірургом Орловського облздороввідділу та завідувачем хірургічного відділення обласної лікарні.
З 1952 року працював асистентом кафедри госпітальної хірургії Курського медичного інституту.
З 1953-го Шалімов був головним хірургом Брянського облздороввідділу та очолював хірургічне відділення обласної лікарні. Через два роки, у 1955-му, захистив кандидатську дисертацію, присвячену створенню штучного стравоходу при рубцевій непрохідності.
З 1957 року працював доцентом кафедри хірургії Харківського медичного інституту, у 1958-му захистив докторську дисертацію про хірургічне лікування раку головки підшлункової залози та фатерового сосочка.
З 1959 по 1970 рік Шалімов працював у медичних й наукових установах Харкова. Очолював кафедру торакальної хірургії та анестезіології Українського інституту удосконалення лікарів.
Зокрема у 1965-му став директором Харківського науково-дослідного інституту загальної та невідкладної хірургії.
З 1970 року працював у Києві: очолював кафедру торакоабдомінальної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів та був директором Інституту гематології та переливання крові.
У 1972-му очолив Київський науково-дослідний інститут клінічної та експериментальної хірургії.
З 1975 року Шалімов був засновником й директором Інституту хірургії та трансплантології, який згодом назвали його ім’ям. У 1978-му також став дійсним членом Академії наук Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
Розробляв нові методи хірургічного лікування захворювань органів травлення, серця, судин та онкологічних хвороб. Також першим успішно провів пересадку підшлункової залози пацієнту з діабетом.
Під його керівництвом в Україні провели першу операцію з пересадки серця.
За життя Шалімов виконав близько 40 тисяч операцій. У 1998 році його визнали “Людиною планети”.
Смерть
Пішов з життя 28 лютого 2006 року у Києві.
Сімейний стан
Другою дружиною Шалімова була Сусанна Панченко.
