Айртон Сенна да Сілва – бразильський автогонщик, триразовий чемпіон світу з автоперегонів у класі Формула-1 (1988, 1990 й 1991-го).
Місце народження, освіта
Народився 1 травня 1960 року в Сан-Паулу.
Батько Сенна з дитинства підтримував захоплення сина автоспортом і вже у чотирирічному віці посадив його за кермо карта.
Коли майбутньому автогонщику виповнилося 13 років, він вперше взяв участь у змаганнях із картингу.
Кар’єра
У 1977-му став переможцем чемпіонату Південної Америки з картингу. Після цього виступав у чемпіонаті світу, де сім разів фінішував другим.
У 1981 році вирушив до Європи й виграв британський чемпіонат у класі Формула-Форд 1600. Тоді почав використовувати дошлюбне прізвище своєї матері – Сенна, оскільки “да Сілва” в Бразилії було занадто поширеним.
У 1982-му здобув перемогу в європейському та британському чемпіонатах Формули-Форд 2000, а також виграв Гран-прі Макао.
Протягом 1983 року проходив тести у командах Формули-1. Підписав контракт з Toleman, отримавши місце бойового пілота на сезон 1984-го.
Формула-1
Toleman
На той момент Toleman була невеликою порівняно з іншими. Попри це, інженерам вдалося побудувати непоганий болід, за кермом якого Сенна пізніше вперше заявив про себе у “Формулі-1”.
Перше очко в чемпіонаті світу здобув 7 квітня 1984 року на трасі в К’яламі під час Гран-прі Південної Африки.
У наступних трьох гонках автогонщик здобув ще два очки, а справжній прорив стався на Гран-прі Монако. Тоді, під час сильного дощу, обігнав кількох суперників, на значно потужніших болідах, серед яких був і дворазовий чемпіон світу Нікі Лауда. Сенна фінішував другим, хоча мав усі шанси на перемогу, але перегони зупинили достроково через погодні умови.
До кінця сезону ще двічі опинився на подіумі, посівши треті місця на Гран-прі Великої Британії та Гран-прі Португалії.
За підсумками сезону 1984-го Сенна завершив чемпіонат на дев’ятій позиції.
Lotus
У 1985 році перейшов до команди Lotus. Перехід супроводжувався конфліктом із Toleman, оскільки за контрактом він мав залишатися там ще на рік, а команда не хотіла його відпускати.
Lotus саме тоді створила один із найуспішніших своїх болідів – 97T. Напарником Сенни став Еліо ді Анджеліс. Уже на першій гонці сезону – Гран-прі Бразилії – автогонщик здобув свій перший поул, але не зміг фінішувати через проблеми з електронікою.
На другій гонці сезону – Гран-прі Португалії, яка відбулась 21 квітня 1985 року на трасі в Ешторілі під сильним дощем, Сенна знову стартував із поулу та здобув свою першу перемогу у Формулі-1.
Подальші етапи сезону супроводжувалися постійними технічними несправностями. Попри те, що Сенна часто вигравав кваліфікації та стартував із перших позицій, завершити гонки йому вдавалося не завжди. Єдиною перемогою після Португалії стала його гонка на трасі Спа під час Гран-прі Бельгії.
За підсумками сезону Сенна набрав 38 очок і посів четверте місце в чемпіонаті.
Другий сезон в команді Lotus у 1986-му виявився успішнішим, оскільки інженери суттєво вдосконалили його болід.
На відкритті сезону – Гран-прі Бразилії – Сенна фінішував другим, поступившись лише співвітчизнику Нельсону Піке. Уже на наступному етапі, Гран-прі Іспанії на трасі Херес, здобув перемогу, утримавши лідерство до фінішу.
Втім, лідерство тривало недовго – боротьба за титул розгорнулася між командами McLaren і Williams, тоді як Lotus знову почала стикатися з технічними проблемами. Попри це, автогонщик здобув ще одну перемогу та тричі фінішував другим. За підсумками сезону він набрав 55 очок, здобув вісім поулів і завершив чемпіонат на четвертому місці.
Сезон 1987-го розпочався для Сенни з великими надіями, оскільки Lotus перейшла на двигуни Honda. Початок був невдалим, але згодом автогонщик здобув дві поспіль перемоги – на престижному Гран-прі Монако та на Гран-прі США в Детройті.
Втім, після Гран-прі Мексики, де Сенна вилетів із траси через несправність зчеплення- він остаточно втратив шанси на чемпіонський титул, який у підсумку розіграли між собою гонщики Williams.
У двох останніх гонках автогонщик двічі фінішував другим і набрав достатньо очок, щоб піднятися на другу сходинку в загальному заліку. Однак після завершення сезону стюарди виявили порушення технічного регламенту – отвори для охолодження гальм на боліді Сенни виявилися ширшими, ніж дозволялося правилами. У результаті його дискваліфікували з Гран-прі Австралії, і за підсумками чемпіонату він із 57 очками посів третє місце.
Коли наприкінці року термін його контракту з командою Lotus завершився, він отримав запрошення приєднатися до McLaren.
McLaren
У 1988-му Сенна перейшов до команди McLaren, де його напарником став дворазовий чемпіон світу Ален Прост.
У сезоні 1988 року гонщики McLaren здобули 15 перемог із 16 можливих – єдиною гонкою, яку виграла інша команда, стало Гран-прі Італії, де перемогу взяла “Феррарі”. З цих 15 перемог 8 належали Сенні, а 7 – Просту.
Чемпіоном світу 1988 року став Сенна.
У сезоні 1989-го суперництво між Сенною та Простом стало ще напруженішим і перетворилося на постійну боротьбу не лише на трасі, а й поза нею. Одним із показових моментів став Гран-прі Німеччини, де автогонщики протягом усієї гонки змагалися за перше місце.
Кульмінацією сезону став Гран-прі Японії на трасі Судзука. Під час вирішальної гонки Сенна спробував ризикований обгін, внаслідок чого його болід і машина Проста зіткнулися, зачепившись одна за одну. Маневр викликав хвилю критики, оскільки був надзвичайно небезпечним, хоча багато хто визнавав, що саме це місце на трасі було єдиним, де можна було реально спробувати обігнати суперника. Якби Сенна не здійснив цю спробу, чемпіонський титул дістався б Просту.
Дехто вважав, що у зіткненні винен саме Прост, який не захотів поступитися. Сенна зміг зрештою фінішувати першим. Втім, після завершення перегонів його дискваліфікували. У коментарі він заявив, що його “грубо пограбували”, що викликало санкції з боку FIA. На автогонщика наклали штраф і тимчасово позбавили ліцензії на участь у перегонах Формули-1.
Перед сезоном 1990-го Прост перейшов до Ferrari, заявивши, що в McLaren віддавали перевагу Сенні. Втім, доля чемпіонату знову вирішувалася на передостанньому етапі – Гран-прі Японії на трасі Судзука. Боротьба знову точилася між Сенною та Простом. Уже в першому повороті після старту їхні боліди зіткнулися, і обидва гонщики вибули з перегонів. Оскільки до цього моменту Сенна мав більше очок, він автоматично став чемпіоном світу.
Перед Гран-прі Японії 1991 року Сенна публічно визнав, що зіткнення було навмисним, і знову звинуватив FIA у несправедливості під час сезону 1989 року.
У сезоні 1991-го головне суперництво розгорнулося між Сенною та Найджелом Менселлом, який виступав за команду Williams. Сенна виграв перші чотири Гран-прі сезону. Згодом ініціативу перехопив Менселл, і боротьба між ними стала ще напруженішою. До кінця чемпіонату обидва мали приблизно рівні шанси на титул. Однак під час Гран-прі Японії Менселл вилетів із траси, фактично втративши можливість стати чемпіоном. Сенна завершив сезон перемогою на домашній трасі в Бразилії та втретє у своїй кар’єрі став чемпіоном світу Формули-1.
У 1992 році Менселл домінував у чемпіонаті, вигравши 9 із 16 гонок і достроково ставши чемпіоном світу. Сенна того року здобув три перемоги – на Гран-прі Монако, Угорщини та Італії.
На сезон 1993-го Сенна залишився без контракту. McLaren тим часом вдалося підписати угоду з компанією Ford, але за умовами, що команда отримуватиме менш потужні двигуни, ніж ті, що постачалися основному партнеру – команді Benetton.
У McLaren сподівалися компенсувати цей недолік за рахунок більш ефективного шасі та вдосконаленої електроніки. Сенна тестував новий болід у міжсезоння й визнав, що шасі справді вийшло дуже якісним, проте нестача потужності двигуна залишалася помітною. Через це він відмовився підписувати контракт на весь сезон, погодившись виступати за McLaren, укладаючи окрему угоду перед кожними перегонами.
Сезон 1993-го Сенна розпочав добре. На відкритті чемпіонату в Південній Африці він посів друге місце, а вже на наступних етапах – Гран-прі Бразилії та Гран-прі Європи – здобув дві поспіль перемоги. Особливою стала гонка в Європі, яка проходила під дощем і вважається одним із найкращих стартів у його кар’єрі.
Успішна серія продовжилася перемогами на Гран-прі Іспанії та Монако. Після цього він підписав контракт із McLaren до кінця сезону й активно переконував Ford постачати команді найпотужніші двигуни.
Автогонщик авершив сезон перемогою на Гран-прі Австралії.
Williams-Mercedes
У 1994-му Сенна перейшов із команди до Williams-Renault, яка на той час вважалася найсильнішою у Формулі-1. Уже на перших двох етапах сезону – Гран-прі Бразилії та Гран-прі Тихого океану – він завоював поул-позиції, проте жодного разу не зміг дістатися фінішу.
Смерть/загибель
1 травня 1994-го Сенна взяв участь у своїй третій гонці за команду Williams-Renault – Гран-прі Сан-Марино. Він знову стартував із поул-позиції, але ця гонка завершилася трагічно.
Під час змагань його болід зірвався з траси у повороті “Тамбурелло” та на великій швидкості врізався в бетонну стіну. За даними телеметрії, у момент, коли машина втратила керування, швидкість складала близько 310 км/год. Сенна встиг натиснути на гальма й трохи знизити швидкість, але під час удару об стіну болід усе ще рухався приблизно зі швидкістю 218 км/год.
Коли стало очевидно, що автогонщик не рухається, гонку негайно зупинили, а до місця аварії прибули медики. Гонщика обережно дістали з уламків машини – він майже не подавав ознак життя. Лікарі зробили трахеостомію та підключили його до апарата штучного дихання, після чого вертольотом доставили до лікарні.
Після обстеження лікарі встановили, що мозок автогонщика не подає активності й шансів на вихід із коми немає. Було ухвалено рішення припинити штучне підтримання життя.
Згодом з’ясувалося, що під час зіткнення відірвалося праве переднє колесо разом із частиною підвіски, яке вдарило Сенну по голові.
Сімейний стан
У 1981 році Сенна одружився зі своєю давньою подругою Ліліан да Вашконселуш Соуза. Подружжя поділяло спільні інтереси, деякий час навіть разом брало участь у перегонах, але шлюб тривав недовго – у 1983 році пара розлучилася.
Після цього автогонщик мав кілька романтичних стосунків, але більше ніколи не одружувався.
