Віктор Медведчук – політик, народний депутат України II-IV та IX скликань, один із керівників забороненої партії “Опозиційна платформа – За життя”, перший заступник голови Верховної Ради (2000 – 2001), голова адміністрації президента України (2002-2005).
Місце народження, освіта
Народився 7 серпня 1954 року в селищі Пошана в Абанському районі Красноярського краю, Російська Федерація (РФ).
У 1978-му завершив навчання на юридичному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Кар’єра
У 1972 році працював експедитором на Київському залізничному поштамті.
З 1978 по 1989-й ьув адвокатом в Київській міській колегії адвокатів. У період з 1989 до 1991 року керував юридичною консультацією в Шевченківському районі Києва.
З 1990 по 1997 рік очолював Спілку адвокатів України, а у 1990-1991 роках був членом правління Спілки адвокатів Радянського Союзу як представник від України.
У 1994-1999 роках був членом Координаційного комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю при президентові України. Того ж року очолив Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури України.
У період з 1995 по 2000-й входив до Ради роботодавців і товаровиробників при президентові України. З 1996 до 2000 року був радником президента України Леоніда Кучми з податкової політики.
У 1998-2000 роках обіймав посаду заступника голови Верховної Ради Олександра Ткаченка, а в 2000-2001 роках був першим заступником голови парламенту Івана Плюща.
З червня 2002 року до січня 2005 року очолював адміністрацію президента України Леоніда Кучми.
У 2002-му очолив Комісію державних нагород та геральдики, а також увійшов до складу Ради національної безпеки і оборони України (РНБО). Наступного року став головою Координаційної ради з питань державної служби при президентові України.
У 2004 році очолив Наглядову раду Національної академії державного управління при президентові України. Починаючи з 2008-го, керував наглядовою радою громадської організації “Центр Правова Держава”.
Протягом кар’єри неодноразово входив до складу Вищої ради юстиції.
Політична діяльність
До Верховної Ради був вперше обраний у 1997 році, а згодом переобирався в 1998, 2002 та 2019 роках. У 1998-2000 роках обіймав посаду заступника голови парламенту, а до 2001 року був першим заступником голови.
З 1998 по 2007 рік очолював “Соціал-демократичну партію України”. У 2002-му був призначений головою Адміністрації президента України, залишаючись на цій посаді до 2005-го.
У 2012 році став головою громадської організації (ГО) “Український вибір”, яка виступала за тісніші відносини з Росією та надання російській мові статусу другої державної.
З 2014 року брав участь у переговорах щодо врегулювання ситуації на сході України. Того ж року Сполучені Штати Америки (США) запровадили проти нього санкції, включивши до списку осіб, діяльність яких загрожує миру, суверенітету та територіальній цілісності України.
У 2018-му приєднався до партії “За життя”, яку на той час очолював Вадим Рабінович. Через кілька місяців став головою політсили.
Навесні 2019 року очолив політраду “Опозиційної платформи – За життя” та балотувався на парламентських виборах.
З 2018 по 2022 рік вважався неофіційним власником кількох українських медіа, зокрема телеканалів “112 Україна”, NewsOne, ZIK, “Перший незалежний” та UkrLive. Усі ці канали були заблоковані після запровадження санкцій РНБО.
Кримінальні справи та спроба втекти з України
У лютому 2021 року санкції були застосовані й безпосередньо проти нього та його дружини через підозру Оксану Марченко у фінансуванні терористичної діяльності. Згодом його звинуватили у державній зраді, порушенні правил ведення війни та спробі розграбування національних ресурсів у Криму.
Через кілька місяців після першої підозри йому висунули додаткові звинувачення у державній зраді та сприянні діяльності терористичних угруповань. Серед іншого його підозрювали у створенні штучних перешкод для постачання вугілля з Південно-Африканської Республіки, що вплинуло на енергетичну безпеку України.
З травня 2021-го перебував під домашнім арештом, але 27 лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії, стало відомо про його втечу. У квітні його затримали під час спроби покинути територію України та взяли під арешт.
Восени того ж року його передали Росії в рамках обміну полоненими. Після цього він створив у Росії громадську організацію “Другая Украина”.
Сімейний стан
Одружений з колишньою телеведучою Оксаною Марченко. Подружжя має доньку Дарину, хресним якої є диктатор Володимир Путін, а хресною – Світлана Медведєва – дружина заступника голови Ради Безпеки Росії Дмитра Медведєва.
Зокрема Медведчук має доньку Ірину від колишнього шлюбу.
