Мацон Юлій (Фердинанд) Іванович – клініцист, терапевт, лікар-подвижник, громадський діяч.
Місце народження, освіта
Народився 22 квітня 1817 року в Ризі.
З 1829 по 1836-й навчався у Дерптській гімназії.
У 1838 році вступив на медичний факультет Дерптського університету (нині – Тартуського університету). Під час навчання вивчав патологічну анатомію, фізіологію та патологію.
28 січня 1843-го закінчив університет й здобув кваліфікацію лікаря 1-го відділення.
Кар’єра
15 серпня 1843 року Мацона призначили лікарем Сквирської окружної лікарні. Також він виконував обов’язки міського лікаря Сквири.
У 1844-го він перейшов на посаду лікаря при Київському будинку для психічно хворих, де працював до 1853 року.
З 1848 по 1855-й за сумісництвом був лікарем Києво-Межигірської фаянсової фабрики.
Паралельно Мацон займався клінічною медициною та патологічною анатомією, зокрема досліджував випадки хвороби Брайта.
15 травня 1850-го захистив дисертацію про хворобу Брайта та здобув ступінь доктора медицини.
11 листопада 1852 року його обрали ад’юнктом кафедри приватної патології і терапії Київського університету Святого Володимира.
З 29 вересня 1854 року Мацон тимчасово викладав загальну патологію та патологічну анатомію. Згодом став екстраординарним професором кафедри патології і патологічної анатомії, а у 1858 році – ординарним професором.
У перший рік роботи кафедри Мацон придбав мікроскоп, а у 1865 році – ще 3. Завдяки цьому мікроскопію почали використовувати у навчанні студентів й наукових дослідженнях.
Мацон викладав патологічну фізіологію, патологічну анатомію та гістологію. Приділяв увагу практичним заняттям, автопсіям і патолого-гістологічним дослідженням.
У 1855-1856 роках та протягом 1865-го очолював госпітальну терапевтичну клініку.
З 1868 по 1870-й був деканом медичного факультету.
Зокрема після 1863 року відмовився від приватної практики та зосередився на науковій й викладацькій роботі.
З 1870 по 1883 рік Мацон очолював Київське відділення Червоного Хреста, а у 1871-1875 роках – Київську міську санітарну комісію.
Також брав участь у створенні Олександрівської лікарні та з 1875 по 1885 рік був її першим директором.
Смерть
Пішов з життя 20 грудня 1885 року у Києві у віці 68 років.
