Ігор Володимирович Гордійчук – український воєначальник, заступник начальника Національного університету оборони України (2023 – теп. час), генерал-майор Збройних сил України (2016).
Місце народження, освіта
Народився 12 листопада 1972 року в селі Залізниця Рівненської області.
У 1989-му, після закінчення Корецької загальноосвітньої школи №1, вступив до Омського вищого танкового інженерного училища.
Згодом перевівся до Київського інституту Сухопутних військ, де з відзнакою закінчив факультет підготовки офіцерів оперативно-тактичного рівня.
Також навчався у Коледжі сухопутних військ Збройних сил США.
Кар’єра
За час військової служби Гордійчук пройшов шлях від командира механізованого взводу до заступника командира танкового полку.
Згодом продовжив службу у військах спеціального призначення. Був заступником командира бригади спецпризначення в Ізяславі Хмельницької області, а пізніше очолив сформований на її базі 8-й окремий полк спеціального призначення.
З травня до грудня 2010 року служив у складі міжнародного контингенту в Афганістані.
Після повернення став першим заступником начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Війна на сході
У квітні 2014-го Гордійчука призначили до Головного командного центру Міноборони. Він обіймав посаду начальника центру оперативного керівництва – заступника начальника Головного командного центру ЗСУ. Мав позивні “Сумрак” q “Гордей”.
12 серпня група спецпризначення “Крим” під командуванням Гордійчука прорвалася на Савур-могилу та взяла під контроль спостережний пункт. Звідти військові коригували артилерійський вогонь, попри постійні обстріли та штурми. Після втрати зв’язку Гордійчук продовжив коригування вогню телефоном.
18 серпня 2014 року було проведено українських бійців, але Гордійчук залишився на Савур-могилі та продовжив коригувати артилерійський вогонь.
На наступний день, 19 серпня, під час масованого обстрілу важко поранили полковника Петра Потєхіна, також загинув десантник. 20 серпня ситуація ще більше ускладнилася, а захисники Савур-могили фактично опинилися в ізоляції – найближчі українські підрозділи перебували приблизно за 40 кілометрів.
Наказ залишити Савур-могилу надійшов увечері 24 серпня. У ніч на 25 серпня, після 12 діб оборони, Гордійчук наказав групі відступати.
Військові пройшли близько 60 кілометрів ворожими тилами та приєдналися до українських підрозділів поблизу Многопілля.
29 серпня група Гордійчука разом з іншими оточеними українськими військовими пішла на прорив.Під час руху вантажівка, в якій перебував військовий, потрапила під артилерійський і мінометний обстріл. Осколок влучив йому в потилицю. Попри поранення, він намагався керувати боєм, але через втрату крові знепритомнів.
Гордійчука захопили в полон російські десантники. Втім, через важкий стан його залишили без допомоги, але він вижив.
Реабілітація
Через 2 дні після поранення Гордійчука доправили до лікарні імені Мечникова у Дніпрі, а згодом – до військових госпіталів у Києві та Львові.
З 1 вересня 2014 року він перебував у реанімації та переніс кілька операцій. Через важке поранення був частково паралізований, а після зараження крові лікарі ввели його у медикаментозну кому. Лікування у критичному стані тривало близько 2 місяців.
21 жовтня Гордійчуку присвоїли звання Героя України з врученням ордена “Золота Зірка”. 8 листопада у військовому шпиталі він також отримав ордени Богдана Хмельницького II та III ступенів.
На початку лютого 2015-го Гордійчук продовжив реабілітацію у Військово-медичному центрі Збройних сил США імені Волтера Ріда у Вашингтоні.
У лютому 2016 року через геміпарез він проходив курс фізичної та нейрореабілітації в Інституті вертебрології і реабілітації. Під час лікування поступово відновлювалися дрібна моторика, чутливість і м’язовий тонус.
Подальша кар’єра та військова служба
Під час реабілітації у США Гордійчука призначили начальником Київського військового ліцею імені Івана Богуна. До роботи на посаді він приступив 26 квітня 2016-го.
6 листопада 2023 року він повідомив, що надалі працюватиме заступником начальника Національного університету оборони України.
Сімейний стан
Дружину Гордійчука кличуть Тетяна. Вона також військова.
Подружжя має доньку.
