Володимир Володимирович Кличко – український професійний боксер.
Місце народження, освіта
Народився 25 березня 1976 року в селищі Сонячне, в Казахстані.
Батько майбутнього боксера, Володимир Родіонович, служив полковником авіації, а мати, Надія Ульянівна, працювала службовицею.
Через військову службу батька сім’я часто переїздила, тож Володимир разом зі старшим братом Віталієм об’їздив чимало куточків Радянського Союзу.
У 1985-му родина переїхала до України.
У 1992 році Володимир завершив навчання у Броварському училищі олімпійського резерву, а у 1996-му здобув освіту в Переяслав-Хмельницькому педагогічному інституті.
Кар’єра любителя
Кличко розпочав тренування з боксу у 13 років. За досить короткий час йому вдалося досягти неабияких результатів: у 17 років він став чемпіоном Європи серед юніорів.
Під час кар’єри в аматорському спорті п’ять разів здобував титул чемпіона України. У 1995-му виборов золото на I Всесвітніх іграх військовослужбовців, які проходили в Італії, а наступного, 1996 року, став срібним призером чемпіонату Європи.
Ще одним здобутком стала перемога на Олімпійських іграх у Атланті в 1996-му, де він завоював золоту медаль. Також був нагороджений орденом “За мужність”.
Професійна кар’єра
Після тріумфу на Олімпіаді 1996 року брати Клички отримали велику кількість пропозицій від різних боксерських клубів, зокрема й від американського промоутера Дона Кінга. Проте вони вирішили співпрацювати з німецьким клубом “UNIVERSUM BOX-PROMOTION”, з яким уклали контракт восени того ж року.
У перші роки у професійному спорті підготовкою братів опікувався німецький тренер Фріц Здунек. Згодом Володимира почав тренувати Емануель Стюард, який раніше співпрацював із британцем Ленноксом Льюїсом.
На професійному рингу він здобув низку титулів у надважкій вазі. Серед них:
- звання інтерконтинентального чемпіона за версією WBC у 1998 та 2000 роках;
- інтерконтинентального чемпіона WBA в періоди 1999 – 2000 та 2003 років;
- чемпіона Європи у 1999 році.
У 2000 році став чемпіоном світу за версією WBO, який утримував до 2003 року. У 2005 – 2006 роках володів титулом NABF, а з квітня 2006 року був чемпіоном світу за версіями IBF та IBO.
У поєдинках за найпрестижніші титули боксу Кличку доводилося виходити на ринг проти сильних суперників, серед яких були Кріс Берд, Чарльз Шаффорд, Рей Мерсер і Джаміль Маклайн. Проте, як і в будь-якій спортивній кар’єрі, не обійшлося без поразок. Так, у березні 2003 року він поступився Коррі Сандерсу в поєдинку, що відбувався в Ганновері, а вже в квітні 2004-го зазнав ще однієї поразки – цього разу від Леймона Брюстера в Лас-Вегасі.
Попри невдачі, Кличко зумів повернутися до перемог. Зокрема, згодом здобув впевнені перемоги над Крісом Бердом, Семюелом Пітером, Келвіном Броком і Реєм Остіном.
У професійному боксі Кличко провів загалом 59 боїв. Із них 56 завершив перемогою, причому 49 разів – нокаутом. За всю кар’єру зазнав лише 3 поразок.
23 лютого 2008-го Кличко провів один із головних поєдинків у своїй кар’єрі – бій за звання абсолютного чемпіона світу. Зустріч відбулася на арені “Madison Square Garden” у Нью-Йорку. Суперником став володар титулу WBO – російський боксер Султан Ібрагімов. Після повних 12 раундів Кличко здобув перемогу за одностайним рішенням суддів, ставши володарем одразу трьох чемпіонських титулів – за версіями WBO, IBF та IBO.
13 грудня того ж року Кличко захистив свої чемпіонські титули в бою проти американця Хасіма Рахмана. Поєдинок відбувся в Маннгеймі, Німеччина. У шостому раунді Кличко відправив суперника в нокдаун, однак Рахман зміг підвестися і продовжив бій. Та вже в сьомому раунді, коли перевага Кличка стала очевидною, а поєдинок перетворився на відверте домінування, рефері зупинив бій, зафіксувавши перемогу українського бійця.
20 червня 2009 року Кличко вчергове захистив свої чемпіонські пояси у бою проти узбекистанського боксера Руслана Чагаєва, який мав статус “чемпіона у відпустці” за версією WBA. Поєдинок відбувся на стадіоні “Veltins Arena” у німецькому Гельзенкірхені. Кличко домінував упродовж усього бою і в дев’ятому раунді здобув перемогу технічним нокаутом. Для Чагаєва ця поразка стала першою у його професійній кар’єрі.
20 березня 2010-го Кличко провів бій проти американського боксера Едді Чемберса, в якому знову успішно захистив свої чемпіонські пояси. Поєдинок проходив на стадіоні “Esprit Arena” у Дюссельдорфі (Німеччина). Володимир за 12 секунд до фінального гонгу в останньому раунді лівим боковим ударом відправив суперника в нокаут.
11 вересня того ж року Кличко знову вийшов на ринг – цього разу його опонентом став Семюел Пітер із Нігерії, якого називали “Нігерійським кошмаром”. Бій відбувся у Франкфурті-на-Майні на стадіоні Commerzbank-Arena. Володимир домінував від самого початку, і в десятому раунді відправив суперника в нокаут.
У грудні Кличко мав провести поєдинок проти британського боксера Дерека Чісори, однак за два дні до бою отримав травму під час тренування, що змусило перенести зустріч на 30 квітня 2011 року.
У липні 2012 року відбувся другий поєдинок Кличка проти американця Томпсона, який був обов’язковим претендентом на титул за версією IBF. Український боксер достроково завершив бій, відправивши суперника в нокаут у шостому раунді.
У листопаді Кличко вийшов на ринг проти польського важкоатлета Маріуша Ваха. В кінці судді одноголосно віддали перемогу українському чемпіону.
У квітні 2015 року Кличко провів 64-й бій на професійному рингу. Суперником був американець Браянт Дженнінгс. Після поєдинку Кличко здобув перемогу та зберіг усі свої титули.
28 листопада в Дюссельдорфі боксер зустрівся з британцем Тайсоном Ф’юрі. За підсумками дванадцяти раундів судді одноголосно віддали перемогу Ф’юрі, внаслідок чого Володимир втратив усі свої чемпіонські пояси.
29 квітня 2017 року Кличко провів бій проти 27-річного британця Ентоні Джошуа й зазнав ще однієї поразки.
В серпні того ж року спортсмен оголосив про завершення професійної боксерської кар’єри.
Сімейний стан
Першою дружиною Кличка була киянка Олександра Аліджанівна Авізова, яка працювала моделлю.
У період з 2011 до 2018 року Володимир перебував у стосунках з американською акторкою Хейден Панеттьєр. 9 грудня 2014-го в пари народилася донька – Кайя Євдокія. У серпні 2018-го стало відомо про їхнє розставання.
