Олег Володимирович Блохін – український футболіст та футбольний тренер.
Місце народження, освіта
Нродився 5 листопада 1952 року в Києві.
Вищу освіту здобув у Київському державному інституті фізичної культури. Також навчався на факультеті міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, де закінчив чотири курси.
Кар’єра футболіста
Грав на позиції нападника.
У період із 1969 по 1988-й виступав за київське “Динамо” та за національну збірну СРСР. Згодом, у 1988 – 1989 роках, грав у складі австрійського клубу “Форвертс”, а впродовж 1989 – 1990 років – за кіпрську команду “Аріс”.
Ставав чемпіоном СРСР у 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985 та 1986 роках.
Завойовував Кубок СРСР у 1974, 1978, 1982, 1985 і 1987 роках.
Двічі здобував Кубок володарів Кубків УЄФА – у 1975 та 1986 роках. Також став володарем Суперкубка УЄФА у 1975-му.
Визнавався найкращим футболістом СРСР у 1973, 1974 та 1975 роках за підсумками опитування тижневика “Футбол”.
У 1975-му отримав “Золотий м’яч” як найкращий футболіст Європи.
У 2009-му був відзначений премією Golden Foot.
Кар’єра тренера
Тренерську кар’єру Блохін розпочав у 1990-му, очоливши грецький клуб “Олімпіакос” із Пірея, де працював до 1993 року.
У сезоні 1993 – 1994 був головним тренером салонікського “ПАОКа”.
Упродовж 1994 – 1997 років очолював афінський “Іонікос”.
У 1998 – 1999 роках тренував ще один клуб із Афін – “АЕК”.
У період з 1999 по 2002-й був тренером-консультантом одеського “Чорноморця”.
У 2003 – 2007 роках очолював національну збірну України. Під його керівництвом команда вперше в історії незалежної України взяла участь у фінальній частині Чемпіонату світу – у 2006 році дійшла до чвертьфіналу, ввійшовши до вісімки найкращих команд турніру.
Після невдалої спроби кваліфікуватися на Євро-2008 залишив пост головного тренера збірної.
Невдовзі підписав контракт із клубом “Москва”. У сезоні 2008-му команда посіла 9-те місце в чемпіонаті Росії. Контракт із клубом був розірваний 26 листопада того ж року за обопільною згодою.
У сезоні 2009/2010 працював спортивним директором одеського “Чорноморця” збірної України з футболу.
З 25 вересня 2012 року до квітня 2014 року обіймав посаду головного тренера київського “Динамо”.
У період з серпня 2021 року до 2024-го очолював Комітет національних збірних Української асоціації футболу.
Політична діяльність
У 1998 – 2002 роках був народним депутатом України ІІІ скликання. До парламенту пройшов за списком Всеукраїнського об’єднання “Громада”. Працював у складі парламентського комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму. Протягом першого року перебував у фракції партії, наступні два роки – у фракції “Батьківщина”.
Улітку 2001-го приєднався до фракції “Комуністичної партії України”.
У 2002 – 2006 роках був народним депутатом України IV скликання. Обіймав посаду голови підкомітету з питань олімпійського та паралімпійського руху, а також спорту найвищих досягнень у складі комітету Верховної Ради з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму. До парламенту пройшов за списком “Комуністичної партії України”. Уже через п’ять місяців перейшов до фракції “Соціал-демократичної партії України” (“СДПУ(о)”).
У 2003 році став членом політичної ради “СДПУ(о)”.
Під час парламентських виборів 2006-го балотувався до Ради у списку “Опозиційного блоку “НЕ ТАК!”, але блок не подолав тривідсотковий бар’єр, отримавши лише 1,01% голосів виборців.
Звання та нагороди
У 1975 році Блохіну було присвоєно звання заслуженого майстра спорту.
У 2002-му він був нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня, а в 2004 – орденом II ступеня.
22 серпня 2021 року президент Володимир Зеленський вручив йому відзнаку “Національна легенда України”.
Сімейний стан
Блохін був двічі одружений. Його першою дружиною була гімнастка Ірина. Під час шлюбу у пари у 1983-му народилась донька Ірина.
Друга дружина – Анжела. У пари двоє доньок – Ганна народилася 2000-го, Катерина – 2002 року.
Його батько, Володимир Блохін, свого часу обіймав посаду заступника голови Київської міської ради Всесоюзного спортивного товариства “Трудові резерви”.
Мати, Катерина Адаменко, мала звання заслуженого майстра спорту з легкої атлетики.
