Вовчанчин Ігор Ярославович – український спортсмен, професійний кікбоксер і спеціаліст зі змішаних бойових мистецтв.
Місце народження, освіта
Народився 6 серпня 1973-го в селищі Золочів Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
Упродовж навчання в школі займався легкою атлетикою та боксом, і, за власними словами, часто потрапляв у бійки.
Професійну кар’єру в кікбоксингу розпочав уже на запрошення тренерів.
Спортивна кар’єра
У 1993-му здобув звання чемпіона світу з кікбоксингу за версією IAKSA. У цей же період йому вдалося стати чемпіоном з кікбоксингу в Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Кар’єра в змішаних бойових мистецтвах
У квітні 1995 року в Харкові відбувся один із перших українських турнірів зі змішаних єдиноборств “Честь воїна”. Вовчанчина запросили взяти участь у змаганнях, де він здолав двох опонентів. Проте у третьому поєдинку зазнав поразки через больовий прийом на ногу. Після турніру спортсмен почав освоювати цю техніку.
На світовий чемпіонат зі змішаних бойових мистецтв, який проводила організація IAFC у Москві протягом 25 – 26 вересня 1995-го, Вовчанчин приїхав уже з базовими навичками борця. У турнірі він здобув три перемоги – двічі переміг бразильського спортсмена Аділсона Ліму, а також здолав росіянина Сергія Акінєна. У четвертому бою проти самбіста з Тули Михайла Ілюхіна Вовчанчин зазнав поразки. Втім, ця перемога не вважається беззаперечною, оскільки під час виконання удушливого прийому Ілюхін тиснув підборіддям на око суперника, що залишилося непоміченим для рефері.
У січні 1996-го спортсмен взяв участь у своєму третьому турнірі – “Містер Силач Секай”, що проходив у Мінську. Серед учасників змагань переважали бійці зі східною школою підготовки, які володыли ушу, дзюдзюцу та секай-но кемпо. Протягом одного вечора Вовчанчину вдалося здолати трьох суперників: українця Сергія Бондаровича, а також білоруських спортсменів Романа Тікунова і Миколу Яцука. Ця перемога стала для нього першою на професійному турнірі зі змішаних єдиноборств.
Протягом 1996-го Вовчанчин здобуває низку перемог на різних турнірах. У Донецьку він бере участь у “Українському октагоні”, де за вечір здобуває три перемоги нокаутом.
Також він стає переможцем Першого чемпіонату України зі змішаних єдиноборств та першого турніру Міжнародного бійцівського чемпіонату (International Fighting Championship, IFC), що проходив у Києві. Під час турніру Вовчанчину довелося вийти проти американських спортсменів, які значно перевершували його за антропометричними даними. Серед них був ветеран UFC Пол Вареланс, а також бійці-ударники Джон Діксон та Фред Флойд. Після перемоги над усіма суперниками Вовчанчин здобув чемпіонський титул турніру.
До кінця року він також виступає на турнірі в Донецьку, де перемагає у трьох боях нокаутом і удушенням, а також бере участь у головних боях змагань, що проходили в Харкові та Москві.
У травні 1997-го Вовчанчин виступив на українському турнірі з саньда, який проходив в Одесі, але після двох переможних поєдинків був змушений припинити участь через перелом правої руки.
Через три місяці знову вийшов на ринг у Москві, де взяв участь у турнірі IAFC за Кубок Росії. Після перемоги над російським бійцем Василем Кудіним, український боєць вийшов у фінал, оскільки інші учасники відмовились від подальшої боротьби через втому після попередніх поєдинків.
На початку осені того ж року нокаутував трьох суперників на турнірі з боїв вільного стилю в Донецьку, після чого почав готуватись до виступу на Кубку світу, який мав пройти в Ізраїлі. Чемпіонат відбувся 12 листопада 1997-го в Тель-Авіві. Тоді ж Вовчанчин вдруге став чемпіоном IAFC.
У 1998-му спортсмен завоював титул чемпіона на турнірі з вале тудо – WVC. Його суперниками були бразильці Палярес і Родрігес, а також Нік Нуттер.
Згодом Вовчанчин ще двічі виступатиме в Бразилії, виходячи на ринг у головних поєдинках 6-го і 7-го турнірів WVC.
PRIDE
11 жовтня 1998-го Вовчанчин уперше виступив у Бійцівському чемпіонаті PRIDE. Тоді суперником став канадець Гері Ґудрідж. Бій завершився на шостій хвилині першого раунду технічним нокаутом.
Починаючи з 1999 року, спортсмен регулярно бере участь у змаганнях PRIDE. Протягом року здобуває перемоги над Акірою Шоджією, Карлосом Баретто, Марком Керром і Франціско Буено. Після бою з Буено до Вовчанина підійшов президент K-1 і вручив йому 1000 доларів, заявивши, що нокаут такого рівня він ще не бачив.
Між виступами в PRIDE спортсмен також провів два поєдинки на території України, у важкій ваговій категорії, в межах міжнародного турніру “Інтерпрайд”. Обидва бої переміг.
У 2000 році став учасником Гран-прі Чемпіонату PRIDE. У стартовому поєдинку він перемагає Алекса Оцукі, а в наступних – досвідченого Казуші Сакурабу та, вдруге, Гері Ґудріджа, здобувши перемоги технічними нокаутами. У фінальному бою турніру боєць поступився американському борцю Марку Колмену, якого вважають легендою змішаних єдиноборств.
Тривалий час Вовчанчин зосередився виключно на виступах у PRIDE, не пропускаючи жодного етапу чемпіонату з 4-го по 15-й. У цей час здобуває низку перемог.
У листопаді 2001 року на запрошення організаторів бере участь у чемпіонаті RINGS, що проходив у Вільнюсі. Його опонент не зміг вийти на ринг, тому Вовчанину обрали нового суперника. Через певні обмеження, накладені домовленостями, боєць не мав змоги використовувати удари руками, тому використовував низькі удари ногами. Попри це, здобуває перемогу технічним нокаутом.
Після цього Вовчанчин знову повертається до участі в турнірах PRIDE. Проводить бої з Валентайном Оверімом, Хітом Хіррінґом, Куінтоном Джексоном і Мірко Філіповичем. Останні три поєдинки завершуються поразками.
У 2004 році Ігор здобуває кілька впевнених перемог: дві в PRIDE достроково, нокаутами, і ще одну в рамках турніру з фрі-файту “Вода Пересвіту”, де завершив бій больовим прийомом на ногу.
Завершення кар’єри
У 2005-му, продовжуючи участь у турнірах PRIDE, Вовчанчин здобуває дві перемоги над японськими спортсменами Йошікі Такахаші та Юкі Кондо. Однак у літній період припускається помилки в поєдинку з Алістаром Оверімом і зазнає поразки удушенням.
Згодом у поєдинку з чемпіоном світу з дзюдо Казухіро Накамурою поступається за неоднозначним рішенням суддів.
Після цього, під час одного з тренувань, у Ігоря стався рецидив давньої травми – перелому правої руки. Стан ускладнився через загальне виснаження організму, накопичене впродовж багатьох років інтенсивних змагань. Для відновлення була потрібна хірургічна операція і подальша реабілітація. Крім фізичного стану, взнаки давався й психологічний тиск на тлі останніх поразок. Через ці обставини Вовчанчин вирішив завершити спортивну кар’єру.
Сімейний стан
Одружений, має доньку.
