Олександр Валерійович Литвиненко – секретар Ради національної безпеки і оборони України (2024 – 2025), голова Служби зовнішньої розвідки (2021-2024), директор Національного інституту стратегічних досліджень (2019-2021), заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2014-2019).
Місце народження, освіта
Народився 27 квітня 1972 року в Києві.
Вищу освіту здобув у Російській Федерації (РФ), завершивши навчання у 1994 році в Інституті криптографії, зв’язку та інформатики в Москві. Там він отримав кваліфікацію інженера-математика за спеціальністю, пов’язаною з прикладною математикою.
У 1998 році захистив дисертацію в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Шевченка, здобувши науковий ступінь кандидата політичних наук.
Через чотири роки, у 2002-му, отримав вищий науковий ступінь доктора політичних наук за напрямом, що стосується засад національної безпеки держави.
Наступного року йому було присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника у цій же сфері, а у 2011 році він отримав звання професора.
Рівень своєї кваліфікації Литвиненко підвищував за кордоном. У 2002 році проходив відповідні курси у Йоркському університеті, що розташований у місті Торонто, Канада. Згодом, у 2005 році, поглиблював свої знання в Маршалл-центрі, який діє у місті Гарміш-Партенкірхен, Німеччина.
У 2009 році завершив ще одну освітню програму, закінчивши Київський національний університет імені Шевченка за спеціальністю правознавство.
Протягом 2012-2013 років проходив навчання у Великій Британії в Королівському коледжі оборонних наук, розташованому в Лондоні.
Кар’єра
У період з 1994 до 1998 року Литвиненко проходив службу в Службі безпеки України (СБУ), де спочатку обіймав посаду офіцера, згодом став старшим офіцером, а пізніше головним спеціалістом в управлінні захисту інформації головного управління урядового зв’язку
Паралельно з основною діяльністю у 1997-2007 роках викладав в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Шевченка, де працював асистентом, а згодом доцентом за сумісництвом. Починаючи з 2010 року, отримав звання професора.
У 1998 році розпочав роботу в Національному інституті стратегічних досліджень, де обіймав різні посади. Спочатку працював старшим консультантом, пізніше очолював один із відділів, згодом став заступником директора, а з часом – першим заступником керівника цієї установи.
З травня 2005 року до грудня 2007 року обіймав посади керівника управління з питань державної безпеки, керівниак Експертної комісії, керівника департаменту з питань держбезпеки Апарату РНБО України.
Наприкінці 2007 року його було призначено на посаду заступника начальника департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення СБУ, де він працював до серпня 2009 року.
З серпня 2009 до червня 2010 року обіймав посаду радника директора Інституту проблем національної безпеки при РНБО.
У червні 2010 року повернувся до Національного інституту стратегічних досліджень, де обіймав посаду заступника директора до січня 2014 року.
З 27 березня до 4 квітня 2014 року був радником генерального директора державного концерну “Укроборонпром”.
5 квітня 2014 року Литвиненка призначили заступником секретаря РНБО, яку тоді очолював Олександр Турчинов. Він має військове звання генерал-майора запасу.
13 серпня 2019 року президент Володимир Зеленський звільнив його з цієї посади та призначив директором Національного інституту стратегічних досліджень.
23 липня 2021 року був призначений головою Служби зовнішньої розвідки України.
26 березня 2024 року Литвиненко став секретарем РНБО. 18 липня 2025-го був звільнений із цієї посади.
Сімейний стан
Одружений. Подружжя має сину та доньку.
