Юрій Анатолійович Бойко – народний депутат України VI, VIII й IX скликань, голова депутатської групи “Платформа за життя та мир” (2022 – теп. час).
Місце народження, освіта
Народився 9 жовтня 1958 року у Горлівці, Донецька область.
Здобував вищу освіту у:
- Московському хіміко-технологічному інституті імені Менделєєва (інженер, хімік-технолог);
- Східноукраїнському університеті (інженер-економіст).
Кар’єра
У період із 1981 до 1999 року розпочав трудову діяльність як майстер виробничої дільниці та згодом обійняв посаду генерального директора хімічного заводу “Зоря” у місті Рубіжне.
Протягом 1999–2001 років був генеральним директором акціонерного товариства (АТ) “Лисичанськнафтооргсинтез”, а із серпня 2001 року до лютого 2002 року очолював правління АТ “Укртатнафта”, яке управляє Кременчуцьким нафтопереробним заводом.
31 січня 2002 року був призначений головою правління Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”. У період з липня 2003 року до березня 2005 року обіймав посаду першого заступника міністра палива та енергетики України, залишаючись головою правління “Нафтогазу”.
4 серпня 2006 року Бойко було призначено міністром палива та енергетики України в уряді, очолюваному Віктором Януковичем.
З березня 2010-го Бойко обіймав посаду міністра палива та енергетики України в уряді Миколи Азарова. 9 грудня 2010 року, після реорганізації Міністерства палива та енергетики і Міністерства вугільної промисловості, став головою новоутвореного відомства.
24 грудня 2012 року тодішній президент Янукович призначив його віцепрем’єр-міністром України. 27 лютого 2014 року Верховна Рада звільнила його з цієї посади.
Політична діяльність
Бойко очолював “Республіканську партію України” (“РПУ”). У 2006 році брав участь у виборах до Верховної Ради України V скликання у складі списку “Опозиційного блоку “Не так!”, створеного на базі “Соціал-демократичної партії України”, яку очолював Віктор Медведчук, але блок не отримав достатньої кількості голосів.
На позачергових парламентських виборах 2007-го увійшов до прохідної частини списку “Партії регіонів”, через що склав свої повноваження як голова “РПУ” та відмовився від партійного членства.
Після формування парламентської коаліції за участю “Блоку Юлії Тимошенко” (“БЮТ”) та блоку “Наша Україна – Народна самооборона” він залишив посаду міністра.
Восени 2014-го, він пройшов на позачергових парламентських виборах першим номером у списку партії “Опозиційний блок”, очоливши фракцію в парламенті. 27 травня 2016 року на з’їзді “Опозиційного блоку” Бойка та Бориса Колеснікова обрали співголовами партії.
9 листопада 2018-го Бойко та лідер партії “За життя” Вадим Рабінович підписали угоду про створення нової політичної сили – “Опозиційної платформи – за життя” (“ОПЗЖ”) . Вже у травні 2019-го, його та Рабиновича обрали співголовами політсили.
Під час позачергових парламентських виборів 2019 року партія здобула 13,05% голосів і отримала 37 депутатських місць у Верховній Раді України IX скликання. 29 серпня Бойка було обрано співголовою фракції партії.
Заборона ОПЗЖ
14 квітня 2022 року Рада ухвалила рішення призупинити роботу фракції “Опозиційна платформа – За життя”. Це було зумовлено рішенням Ради національної безпеки і оборони України (РНБО), прийнятим 20 березня того ж року, яким заборонялися діяльність окремих політичних сил, зокрема й “ОПЗЖ”. 12 травня 2022 року, в парламенті офіційно оголосили про розпуск фракції.
Починаючи з 21 квітня 2022 року, у Раді була сформована депутатська група “Платформа за життя та мир” (“ПЗЖМ”), до якої увійшли колишні члени “ОПЗЖ”. Головою групи став Бойко, який також обіймав посаду члена парламентського Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
19 грудня 2024 року Рада проголосувала за відсторонення Бойка від посади члена вищезгаданого комітету.
Звання й нагороди
У серпні 2004-го Бойко був удостоєний звання Героя України із врученням ордена “Держава”.
19 січня 2025 року президент Володимир Зеленський підписав указ, яким політика було позбавлено державних нагород.
Сімейний стан
Одружений. Має шістьох дітей.
