Наталія Михайлівна Вітренко – народна депутатка ІІ та ІІІ скликань Верховної Ради, лідерка забороненої “Прогресивної соціалістичної партії України”, доктор економічних наук.
Місце народження, освіта
Народилася 28 грудня 1951 року в Києві.
З 1959 по 1965-й проживала разом із матір’ю на Донбасі, але повернулася до столиці.
У 1973 році закінчила обліковий факультет Київського інституту народного господарства. Після цього ще три роки навчалася в аспірантурі вишу.
У березні 1977-го успішно захистила кандидатську дисертацію.
У 1994 році здобула науковий ступінь доктора економічних наук, захистивши роботу на тему “Регіональні проблеми розвитку соціальної інфраструктури”.
Політична діяльність
Ще у 1974-му вступила до “Комуністичної партії Радянського Союзу”. Під час навчання в інституті була членом комітету комсомолу навчального закладу та депутатом одного з районів Києва.
У період з 1977 по 1994-й Вітренко:
- обіймала посаду наукового співробітника в Науково-дослідному інституті науково-технічної інформації Держплану Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР);
- працювала доцентом кафедри статистики Київського інституту народного господарства;
- була старшим науковим співробітником у Раді з вивчення продуктивних сил Академії наук України.
У 1991-му долучилася до роботи над економічним розділом оновленої програми “Комуністичної партії України”.
Після того як “Комуністичну партію України” було заборонено, Вітренко долучилася до формування “Соціалістичної партії України” (“СПУ”). За її словами, саме вона виступала основним автором програмних документів партії та очолювала теоретичний центр партії.
У другій половині 1994 року обіймала посаду радника з питань соціально-економічної політики голови Верховної Ради й очільника “СПУ” Олександра Мороза.
У грудні того ж року була обрана народним депутатом.
У 1996-му, після розбіжностей з Морозом, вона разом із Володимиром Марченком ініціювала створення нової політичної партії – “Прогресивної соціалістичної партії України” (“ПСПУ”).
У 1998-му Вітренко вдруге була обрана до Верховної Ради.
У 1999 році висунула свою кандидатуру на посаду президента. Під час передвиборчої кампанії, в жовтні того ж року в Кривому Розі, після зустрічі з виборцями, в бік Вітренко та народних депутатів, які її супроводжували, були кинуті дві бойові гранати “РГД-5”, внаслідок чого вона та кілька інших осіб отримали осколкові поранення.
Усі наступні спроби Вітренко потрапити до парламенту були безуспішними. Остання відбулася під час парламентських виборів 2006 року, коли вона очолювала Блок Наталії Вітренко “Народна опозиція”.
На початку лютого 2007-го Вітренко заявила про перехід у повну опозицію як до тодішнього президента Віктора Ющенка, так і до прем’єр-міністра Віктора Януковича.
18 березня 2017 року в Києві пройшов XXXI позачерговий з’їзд “Прогресивної соціалістичної партії України”, під час якого Вітренко повторно обрали головою партії.
23 червня 2022 року суд ухвалив рішення про заборону діяльності “Прогресивної соціалістичної партії України”.
Скандали
У лютому 2014 року, відразу після втечі Януковича з Києва, політикиня брала участь в організації так званого “референдуму” серед жителів Слов’янська, під час якого мешканцям ставили запитання щодо їхньої довіри до нової влади в Києві.
У 2017 році було розпочато досудове розслідування щодо громадської організації “Дар життя”, яку очолювала Вітренко. Її підозрювали у сепаратистській діяльності.
6 листопада 2019-го в Москві Вітренко заявила, що, на її думку, в Україні “підняв голову нацизм”. Зокрема закликала до “зачистки” та запропонувала запровадити санкції щодо Львівської області.
У 2022-му Вітренко поклала відповідальність за початок повномасштабної війни на Сполучені Штати Америки (США) та Велику Британію.
Сімейний стан
Вітренко була двічі у шлюбі, наразі розлучена.
Має трьох дітей: доньку Ольгу, яка народилася в 1972-муі, сина Юрія, який народився в 1977 році, та доньку Марину, яка народилась у 1983-му.
