Олександр Валентинович Турчинов – секретар РНБО (2014-2019), голова Верховної Ради (2014), виконуючий обов’язки президента України (2014), народний депутат України (1998-2014).
Місце народження, освіта
Народився 31 березня 1964 року в Дніпропетровську (нині – Дніпро).
У 1986-му здобув вищу освіту у Дніпропетровському металургійному інституті.
Кар’єра
Після закінчення інституту Турчинов працював вальцівником, а також майстром на комбінаті “Криворіжсталь”. Після цього перейшов на комсомольську роботу.
З 1987 по 1989-й був секретарем районного комітету та очолював відділ пропаганди Дніпропетровського обкому Ленінської комуністичної спілки молоді України (ЛКСМУ).
Зокрема став одним із координаторів Демократичної платформи в Комуністичній партії Радянського Союзу (КПРС), яка виступала за оновлення й децентралізацію Компартії. Через це втратив партійний квиток.
У 1990-му був одним із співзасновників Українського відділення інформагентства “ІМА-Прес” й очолив його. Агентство займалося виданням книжок і газет.
У 1991 році Турчинов очолив створений ним Інститут міжнародних відносин, економіки, політики та права.
З 1992 по 1993-й керував економічним комітетом Дніпропетровської облдержадміністрації. Після цього по 1994-й працював радником тодішнього прем’єр-міністра Леоніда Кучми з економічних питань.
Політична діяльність
У 1994-му заснував Всеукраїнське об’єднання “Громада”.
Незадовго до цього до “Громади” увійшла Юлія Тимошенко, яка тоді була однією з керівниць корпорації “Єдині енергетичні системи України”.
У 1998 році Турчинов вперше став народним депутатом. Надалі його також обирали до Ради у 2002, 2006, 2007, 2012 та 2014 роках.
Перший мандат отримав за списком “Громади”, але невдовзі після внутрішнього розколу його виключили з партії. У парламенті очолював комітет з питань бюджету.
У липні 1999-му Турчинов й Тимошенко створили новий політичний проєкт – Всеукраїнське об’єднання (ВО) “Батьківщина”. Партію очолила Тимошенко, яка незабаром стала віцепрем’єркою з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка.
Влітку 2000 року відносини Тимошенко з тодішнім президентом Кучмою та його оточенням різко погіршилися. У січні 2001-го її звільнили з уряду, а згодом помістили до СІЗО.
Після цього Турчинов й Тимошенко разом із “Батьківщиною” перейшли в опозицію, за винятком 8 місяців після Помаранчевої революції. У цей час вони брали участь в акціях “Україна без Кучми” та “Повстань, Україно!”, створенні Форуму національного порятунку, а також у Помаранчевій революції, після якої президентські вибори виграв Ющенко.
З лютого по вересень 2005-го Турчинов очолював Службу безпеки України (СБУ).
23 травня 2007 року президент Ющенко призначив його першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони (РНБО).
На дострокових парламентських виборах того ж року Турчинов знову керував виборчим штабом “Блоку Юлії Тимошенко” (“БЮТ”).
Після створення коаліції “БЮТ” із блоком “Наша Україна – Народна самооборона” та призначення Тимошенко прем’єр-міністеркою Турчинов став першим віцепрем’єр-міністром.
Після рішення Ради провести дострокові вибори мера Києва та депутатів Київради Турчинова висунули кандидатом на посаду міського голови від “БЮТ”. На виборах він посів 2 місце, поступившись Леоніду Черновецькому.
У 2010-му президентські вибори виграв Віктор Янукович. Після цього уряд Тимошенко відправили у відставку, а Турчинов втратив посаду першого віцепрем’єр-міністра.
З грудня 2012 року до листопада 2014-го Турчинов був народним депутатом VII скликання від “Батьківщини”. Працював у комітеті Верховної Ради з питань інформатизації та інформаційних технологій, а також обіймав посаду першого заступника голови партії.
22 лютого 2014-го його обрали головою Верховної Ради. Наступного дня парламент поклав на нього обов’язки президента України. Він виконував їх до обрання нового глави держави на позачергових виборах 25 травня.
У серпні Турчинов разом з Арсенієм Яценюком, Арсеном Аваковим та іншими політиками вийшов із політради “Батьківщини” через розбіжності всередині партії. До цього він був першим заступником голови політсили та керував її Центральним штабом.
Після виходу з “Батьківщини” вони створили партію “Народний фронт”. На дострокових парламентських виборах 2014 року ця політсила посіла 1 місце.
27 листопада Турчинов оголосив про завершення повноважень голови парламенту.
15 грудня президент Петро Порошенко призначив його секретарем РНБО. Політик обіймав цю посаду до 17 травня 2019. Тоді ж подав у відставку, пояснивши це завершенням президентських повноважень Порошенка. Через 2 дні, 19 травня, президент офіційно звільнив його з посади.
У червні 2020 року Турчинов очолив виборчий штаб партії “Європейська солідарність”.
Сімейний стан
Турчинов одружений з Ганною Турчиновою.
У подружжя є син Кирило, який у 2014-2016 роках служив у Національній гвардії України.
