Карлос Алькарас Гарфія – іспанський професійний тенісист.
Місце народження, освіта
Народився 5 травня 2003 року в Мурсії, Іспанія, у родині Карлоса Алькараса та Вірхінії Гарфії. Має трьох братів – Альваро, Серхіо і Хайме.
Тенісом почав займатися з 4 років у школі свого батька. У 15 років приєднався до академії Equelite поблизу Ель Пальмара, де почав тренуватися під керівництвом Хуана Карлоса Ферреро.
Кар’єра
2015 – 2020
У 16 років Алькарас дебютував у основній сітці турніру ATP, а у лютому 2019 року на Rio Open отримав wild card та в першому колі обіграв співвітчизника Альберта Віньйоласа Рамоса.
У 17 років подолав кваліфікацію Відкритого чемпіонату Австралії та став наймолодшим учасником чоловічого одиночного розряду. На турнірі здобув першу перемогу на рівні Великого шлема, після чого завершив виступи у другому колі.
Згодом увійшов в історію Madrid Open як наймолодший переможець матчу, перевершивши рекорд Рафаеля Надаля. У наступному раунді поступився Надалю вже у день свого 18-річчя.
2021 – 2025
У 2021 році Алькарас виграв турнір Open de Oeiras III, що на той момент стало найвагомішим титулом у його кар’єрі. З 24 травня 2021 року вперше увійшов до топ наймолодших гравців рейтингу.
На Відкритому чемпіонаті Франції вперше дійшов до третього кола турніру Великого шлема, обігравши Ніколоза Басілашвілі.
У липні вийшов до фіналу турніру ATP на змаганнях в Умазі. Згодом здобув свій дебютний титул ATP, ставши одним із наймолодших чемпіонів туру та наймолодшим іспанцем із цим досягненням за багато років.
На Вімблдоні того ж року завершив виступи у другому колі. Пізніше на турнірі в Вінстон-Сейлемі дійшов до півфіналу.
На Відкритому чемпіонаті США Алькарас гучно заявив про себе, обігравши одного з лідерів світового рейтингу та вийшовши до четвертого раунду. Згодом дійшов до чвертьфіналу, але виступ завершився поразкою через травму ноги у чвертьфінальному матчі.
На турнірі Erste Bank Open у Відні обіграв 7 ракетку світу Маттео Берреттіні. Ця перемога стала для нього другою над гравцем із топ-10 і дозволила 2 листопада 2021 року дебютувати в топ-35 рейтингу як наймолодшому тенісисту.
Під час змагань Rolex Paris Masters Алькарас у першому колі переміг П’єра-Гюга Ербера, а в другому – Янніка Сіннера, здобувши третю перемогу над гравцем із топ-10. У третьому раунді поступився Уго Гастону.
12 вересня 2022 року виграв Відкритий чемпіонат США, перемігши у фіналі Каспера Рууда, та став наймолодшою першою ракеткою світу в історії.
На Відкритому чемпіонаті Австралії 2023-го не виступав через травму. На Роллан Гаррос і дійшов до півфіналу, де програв Новаку Джоковичу. Вже влітку того ж року на Вімблдоні вийшов до фіналу та взяв реванш у Джоковича, здобувши титул у п’ятисетовому матчі.
Після Вімблдону протистояння Алькараса з Джоковичем продовжилося на Мастерсі в Цинциннаті, де вони знову зустрілися у фіналі, і цього разу переміг серб. Після Відкритого чемпіонату США Карлос втратив перше місце світового рейтингу, поступившись Джоковичу. Сам турнір у Нью-Йорку виграв Новак, тоді як Алькарас зупинився на стадії півфіналу після поразки від Данила Медведєва.
На Підсумковому турнірі сезону дійшов до півфіналу, де знову програв Джоковичу.
Загалом упродовж сезону виграв 6 титулів, але завершив рік другим у рейтингу ATP.
2024
Перший трофей у 2024 році Алькарас здобув у березні, захистивши титул на Мастерсі в Індіан-Веллсі, де у фіналі обіграв Медведєва.
Ключовими ж стали виступи на турнірах Великого шолома. У травні 2024 року Алькарас уперше виграв Відкритий чемпіонат Франції, перемігши у фіналі Олександра Звєрєва.
Влітку вдруге поспіль тріумфував на Вімблдоні. Таким чином довів кількість перемог на турнірах Великого шолома до 4 і повторив досягнення Бориса Беккера, Бьорна Борга та Матса Віландера за кількістю мейджорів до 22 років.
У липні 2024 року вийшов до фіналу олімпійського турніру в Парижі, де в матчі за золото поступився Джоковичу.
У жовтні виграв 16 титул у кар’єрі, ставши переможцем Відкритого чемпіонату Китаю. У фіналі він у трьох сетах обіграв першу ракетку світу.
2025
На початку 2025 року здобув 17 титул, перемігши у фіналі турніру в Роттердамі. У квітні виграв Мастерс у Монте-Карло, що стало його першим великим трофеєм за 9 місяців і дозволило піднятися на 2 місце рейтингу. Вже за тиждень зіграв у фіналі турніру в Барселоні.
У травні став чемпіоном Відкритого чемпіонату Італії, у фіналі обігравши першу ракетку світу, а в червні захистив титул на Роллан Гаррос. Наприкінці червня додав ще один титул, вигравши турнір у Лондоні.
Влітку 2025 року втретє поспіль вийшов до фіналу Вімблдону, але цього разу поступився. Реванш взяв у серпні на Мастерсі в Цинциннаті.
7 вересня Алькарас вдруге виграв Відкритий чемпіонат США, повернувшись на перше місце світового рейтингу. Наприкінці вересня закріпив лідерство перемогою на турнірі в Токіо. Сезон завершив поразкою у фіналі Підсумкового турніру.
У грудні завершив співпрацю з тренером Хуаном Карлосом Ферреро, з яким працював упродовж 7 років.
2026
1 лютого 2026 року Алькарас переміг у фіналі Відкритого чемпіонату Австралії та став наймолодшим наймолодшим володарем кар’єрного Великого шолома.
