Онуфрій (Орест Володимирович Березовський) – блаженніший митрополит Київський та всієї України, предстоятель Української православної церкви Московського патріархату (2014 – теп. час).
Місце народження, освіта
Народився 5 листопада 1944-го родині священнослужителя в селі Коритне, що нині входить до складу Вижницького району Чернівецької області.
Протягом 1962–1964 років здобував освіту в Чернівецькому технічному училищі, після чого почав працювати у будівельних організаціях, розташованих у Чернівцях.
У 1966 році став студентом загальнотехнічного факультету Чернівецького університету, проте, провчившись три роки, у 1969-му вирішив продовжити навчання у Московській духовній семінарії, вступивши одразу до другого класу. Завершив навчання в цьому закладі у 1972 році.
У 1988-му також закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я.
Кар’єра священнослужителя
Починаючи з 1970 року й упродовж 18 років перебував у братії Троїце-Сергієвої лаври, де, поєднуючи навчання з монастирським життям, виконував різні послухи – співав у церковному хорі, працював у свічковій лавці, а також був келейником намісника.
18 березня 1971-го прийняв чернечий постриг, отримавши ім’я Онуфрій на честь преподобного Онуфрія Великого. Вже 20 червня того ж року був висвячений на ієродиякона, а 29 травня 1972 – на ієромонаха.
У 1980 році отримав сан ігумена. 28 серпня 1984-го був призначений настоятелем Спасо-Преображенського храму Афонського подвір’я в селі Лукине. 28 червня 1985 року став благочинним Свято-Троїце-Сергієвої лаври, а на Різдво 1986-го отримав сан архімандрита.
З 20 липня 1988 року й до листопада 1990-го очолював Почаївську лавру як її намісник.
24 листопада 1990 року рішенням Священного синоду Української православної церкви був призначений єпископом Чернівецьким і Буковинським. Наречення відбулося 8 грудня того ж року, а вже 9 грудня у Володимирському соборі Києва відбулася його хіротонія.
22 січня 1992 року відмовився поставити підпис під зверненням архієрейської наради Української православної церкви до патріарха Московського та всієї Русі Алексія II із проханням про надання автокефального статусу. Наступного дня, 23 січня, митрополит Філарет перевів його на Івано-Франківську кафедру.
Однак уже 7 квітня 1992 року був повернений на Чернівецьку кафедру. 27 – 28 травня того ж року взяв участь у Харківському соборі, де разом із більшістю архієреїв підтримав рішення про усунення Філарета, якого згодом відлучили від церкви та оголосили анафему.
28 липня 1994 року отримав сан архієпископа та став постійним членом Священного синоду Української православної церкви.
Ще задовго до возз’єднання Російської православної церкви в межах Росії та за її кордонами встановив тісні зв’язки з першоієрархом Закордонної церкви митрополитом Лавром. Їхнє знайомство відбулося у 1995 році, після чого вони неодноразово зустрічалися як під час поїздок Онуфрія до Північної Америки, так і під час неофіційних візитів митрополита Лавра в Україну.
22 листопада 2000 року був зведений у сан митрополита.
До 14 грудня 2007 року очолював Синодальну канонічну комісію Української православної церкви, поки її не об’єднали з богословською комісією, утворивши Богословсько-канонічну. Того ж року став головою церковного суду.
З 27 липня 2009-го входить до складу Міжсоборної присутності Російської православної церкви.
24 лютого 2014 року таємним голосуванням Священного синоду Української православної церкви був обраний місцеблюстителем Київської митрополичої кафедри.
19 березня 2014 року Священний синод Російської православної церкви ухвалив рішення про його включення до складу постійних членів, визначивши за ним місце в протокольному старшинстві, яке традиційно займає митрополит Київський і всієї України.
13 серпня 2014 року за результатами таємного голосування був обраний і наречений новим предстоятелем Української православної церкви Московського патріархату.
Обряд інтронізації відбувся 17 серпня 2014 року.
