Надія Вікторівна Савченко – українська військова, народний депутат України VIII скликання.
Місце народження, освіта
Народилася 11 травня 1981-го у місті Київ.
Після завершення школи отримала фах модельєра-дизайнера, а також протягом року навчалася на факультеті журналістики в Університеті “Україна”.
Упродовж 2005 – 2009 років здобувала освіту в Харківському університеті Повітряних Сил. Проходила підготовку як штурман на реактивному бомбардувальнику Су-24, однак наприкінці навчання була переорієнтована на вертоліт Мі-24.
Після завершення навчання проходила службу на посаді штурмана-оператора вертольота Мі-24 у складі 3-го окремого полку армійської авіації Повітряних сил України, дислокованого в місті Броди.
Кар’єра
Підписала контракт на проходження служби у Збройних Силах України (ЗСУ), де почала службу в залізничних військах, обіймаючи посаду радистки. Згодом уклала новий контракт на службу в складі 95-ї аеромобільної бригади. Бригада дислокувалася у місті Житомир, під час формування першого контрактного батальйону.
Упродовж 2004 – 2005 років брала участь у миротворчій місії в Іраку в складі українського контингенту. Протягом 6 місяців служила стрільцем 3-ї роти 72-го окремого механізованого батальйону.
У 2014 році, під час бойових дій на сході України, долучилася до батальйону “Айдар” як доброволець.
Полон
18 червня 2014 року потрапила в полон до бойовиків батальйону “Зоря”. Наступного дня, 19 червня, в мережі з’явився відеозапис її допиту.
8 липня стало відомо, що Савченко утримується в одиночній камері слідчого ізолятора у Воронежі, Російська Федерація (РФ). За її словами, спочатку бойовики так званої “ЛНР” перевезли її до Луганська, потім – до Красного Луча. Після цього вивезли на територію Росії, зокрема до населеного пункту Богучар Воронезької області. Тоді ж Савченко було безпідставно звинувачено у вбивстві російських журналістів.
10 липня 2014 року Міністерство юстиції України звернулося до Ради Європи з проханням визнати Надію Савченко, військовослужбовицю Збройних Сил України, заручницею Росії та вимагати її повернення. Вже 15 числа Європейський суд з прав людини розпочав розгляд справи.
16 липня консул України в Росії Геннадій Брескаленко зміг зустрітися з військовослужбовцею після дев’яти попередніх відмов з боку російської сторони щодо надання дозволу на відвідування. Її адвокатом у російському суді став Марк Фейгін, який раніше захищав учасниць гурту Pussy Riot.
14 вересня 2014-го під час з’їзду партії “Батьківщина” було прийнято рішення прийняти Савченко до лав політсили та висунуто кандидаткою у народні депутати, надавши їй перший номер у виборчому списку.
10 жовтня правозахисний центр “Меморіал” визнав її політичним в’язнем.
27 жовтня адвокат Фейгін повідомив, що російський суд ухвалив рішення про продовження її тримання під вартою до лютого 2015 року. А вже 7 листопада стало відомо, що Савченко подала рапорт про звільнення зі ЗСУ у зв’язку з тим, що стала народною депутаткою Верховної Ради.
19 листопада 2014 року Центральна виборча комісія (ЦВК) зареєструвала її народним депутатом України, а 25 листопада вона офіційно отримала відповідне депутатське посвідчення.
22 березня 2016 року Донецький міський суд Ростовської області (РФ) визнав її винною у пособництві вбивству журналістів “ВДТРК” Ігоря Корнелюка та Антона Волошина. Зокрема призначив покарання у вигляді 22 років позбавлення волі в колонії загального режиму, а також штраф у розмірі 30 000 рублів.
Повернення до України
25 травня Савченко обміняли на російських військових Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва, які відбували покарання в Україні. У той же день вона повернулася на територію України.
У грудні того ж року її виключили зі складу парламентської фракції “Батьківщина”. Причиною назвали розбіжності між її політичними поглядами та принципами політичної сили.
У період позачергових виборів до парламенту 2019 року вона висувала свою кандидатуру, але без успіху.
Кримінальна справа
15 березня 2018-го тодішній генеральний прокурор Юрій Луценко повідомив, що Савченко начебто готувала теракт у приміщенні Верховної Ради. Також подав до парламенту подання про надання згоди на притягнення її до кримінальної відповідальності, затримання та арешт.
У документі, поданому Генеральною прокуратурою, зазначалося, що Савченко спільно з Володимиром Рубаном, керівником центру звільнення полонених “Офіцерський корпус”, а також з лідерами терористичних формувань “ДНР” і “ЛНР” Олександром Захарченком і Олександром Тимофєєвим, нібито розробила план організації серії терактів і замахів на посадовців з метою насильницької зміни влади в Україні.
Упродовж того ж дня, 15 березня, Рада ухвалила рішення про виключення Савченко з комітету з питань національної безпеки та оборони.
22 березня парламент підтримав зняття депутатської недоторканності з політикині, затримання та арешт.
У той самий день слідчий Служби безпеки України (СБУ) повідомив Савченко у приміщенні Верховної Ради про її затримання.
2-го числа Шевченківський районний суд міста Києва обрав для неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці.
У серпні 2018 року було завершено досудове розслідування справи.
У ніч із 15 на 16 квітня 2019 року Савченко разом із Володимиром Рубаном вийшли з-під варти у зв’язку із завершенням строку арешту.
