Мустафа Джемілєв – політик кримськотатарського походження, народний депутат України від фракції партії “Європейська Солідарність”, голова Меджлісу кримськотатарського народу (1991 – 2013), уповноважений президента України у справах кримськотатарського народу (2014 – 2019).
Місце народження, освіта
Народився 13 листопада 1943-го в селі Айсерез, розташованому в Судакському районі Криму. У дитячому віці разом із родиною був депортований до Казахстану.
З 1962 до 1965 року навчався в Ташкентському інституті інженерів іригації та меліорації сільського господарства, проте був відрахований за “негідну поведінку”.
Переслідування
У 1966 році Джемілєва засудили до півтора року ув’язнення за відмову проходити службу в Збройних силах Радянського Союзу. Після вироку відбував покарання в таборі неподалік Ташкента.
З 1966 до 1983 року його шість разів заарештовували, а загалом він провів 15 років у місцях позбавлення волі. Формальною підставою для переслідувань була “пропаганда, що дискредитує радянську систему”.
У 1972 – 1974 роках працював інженером у радгоспі. Під час одного з судових процесів, у 1975 – 1976 роках, оголосив голодування, яке тривало 303 дні, перебуваючи в Омській в’язниці. Через критичний стан його примусово годували через зонд.
У березні 1979 року, відбуваючи черговий термін ув’язнення, Джемілєв працював на кисневій станції.
У 1983 році разом із дружиною та дитиною повернувся до Криму, проте вже через три дні їх примусово депортували, постійно переміщуючи з міста в місто. Після акції протесту кримських татар його звільнили, і сім’я оселилася в Узбекистані під наглядом Міністерства внутрішніх справ Радянського Союзу.
Того ж року Джемілєв заснував і став редактором “Інформаційного бюлетеня ініціативної групи кримських татар імені Муси Мамута”.
У 1986 році остаточно вийшов на свободу, а наступного року переїхав до Бахчисарая.
Кар’єра
У 1961 році Джемілєв став одним із засновників і керівників відділення Союзу кримськотатарської молоді в Ташкенті.
З 1987 по 1989 рік очолював Центральну ініціативну групу кримськотатарського національного руху, а в 1989 – 1991 роках керував Організацією кримськотатарського національного руху.
У червні 1991 року відбувся Курултай – загальні збори кримськотатарського народу, на яких було сформовано президію Меджлісу кримськотатарського народу. Джемілєв був обраний головою Меджлісу й займав цю посаду до листопада 2013 року.
З 1999 року очолював Раду представників кримськотатарського народу.
Двічі номінувався на Нобелівську премію миру – у 2009 та 2011 роках.
Політична діяльність
У 1998 році став членом Верховної Ради, потрапивши до складу парламенту від політичної сили “Народний рух України”. Через чотири роки знову отримав депутатський мандат, цього разу балотуючись за списком виборчого блоку “Наша Україна”, до якого входила й партія “Народний рух”. У 2006 році здобув мандат від політичної сили “Наша Україна”. На виборах до парламенту, що відбулися 2007 року, пройшов до Верховної Ради у складі блоку “Наша Україна – Народна Самооборона”. У цей період був головою підкомітету, що займався питаннями корінних народів, національних меншин, етнічних спільнот і депортованих народів.
У 2012 році знову здобув депутатський мандат, цього разу балотуючись від політичної сили “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” та увійшов до складу комітету Верховної Ради, що опікувався питаннями прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.
Через два роки став народним депутатом, потрапивши до парламенту за списком політичної сили “Блок Петра Порошенка”.
У 2019 році був обраний до Верховної Ради ІХ скликання, представляючи партію “Європейська солідарність”. У цей період став членом парламентського комітету, який займався питаннями прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, а також увійшов до складу Постійної делегації в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва.
У 2012 році знову здобув депутатський мандат, цього разу балотуючись від політичної сили “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” та увійшов до складу комітету Верховної Ради, що опікувався питаннями прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Через два роки став народним депутатом, потрапивши до парламенту за списком політичної сили “Блок Петра Порошенка”. У 2019 році був обраний до Верховної Ради дев’ятого скликання, представляючи партію “Європейська солідарність”. Став членом парламентського комітету, який займався питаннями прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, а також увійшов до складу Постійної делегації в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва.
Сімейний стан
Одружений з Сафінар Джемілєвою, головою Ліги кримськотатарських жіжнок.
Подружжя має доньку й двох синів.
