Дмитро Валерійович Лубінець – уповноважений Верховної Ради з прав людини, народний депутат Верховної Ради України VIII та IX скликання.
Місце народження, освіта
Народився 4 липня 1981 у Волновасі, Донецька область.
У період з 1998 до 2003 року здобував вищу освіту на історичному факультеті Донецького національного університету, де навчався на кафедрі міжнародних відносин і зовнішньої політики. Закінчивши навчання, отримав диплом спеціаліста у сфері міжнародних відносин, а також кваліфікацію референта-перекладача з англійської мови.
Протягом 2008 – 2013 років здобував юридичну освіту в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого в Харкові. Отримав диплом спеціаліста з правознавства.
Кар’єра
У період з 1996 до 1998-й обіймав посаду менеджера по роботі з корпоративними клієнтами у малому комерційно-виробничому кооперативному підприємстві “АТТ”.
З 2004 до 2005 року працював адміністратором у суб’єкта підприємницької діяльності (СПД) “Холодченко”.
З 2005 до 2014-го займався приватним підприємництвом у сфері нерухомості. Заснував торговий центр, приміщення якого здавав в оренду.
У період з 2012 до 2014 був юристом у консалтингово-фінансовій групі “Практика”.
Політична діяльність
У період з 2010 до 2014 року був депутатом Волноваської міської ради VI скликання, від партії “Фронт змін”. Одночасно був першим заступником голови правління громадської організації “Народно-патріотична спілка Донбасу”.
Протягом 2014 – 2019 років входив до складу Верховної Ради VII скликання. Уперше здобув мандат народного депутата як самовисуванець, проте балотувався за підтримки політичної сили “Блок Петра Порошенка”.
У червні 2019-го, незадовго до проведення позачергових парламентських виборів, покинув фракцію партії й продовжив в статусі позафракційного депутата.
Також входив в якості секретаря до складу Комітету Верховної Ради з питань регламенту та організації діяльності парламенту.
Був серед 59 народних депутатів, які підписали конституційне подання, на підставі якого Конституційний Суд України визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу, що передбачала покарання за незаконне збагачення. Норма вимагала від державних службовців пояснювати походження власних доходів, а також фінансові надходження членів їхніх сімей. Кримінальна відповідальність за незаконне збагачення була запроваджена в Україні у 2015-му в межах зобов’язань перед Європейським Союзом (ЄС) щодо виконання Плану дій із візової лібералізації, а також як умова співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ), зафіксована у відповідному меморандумі.
На позачергових парламентських виборах 2019-го знову здобув депутатський мандат, балотуючись як самовисуванець без партійної приналежності. У парламенті приєднався до депутатської групи “За майбутнє”.
Очолював Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, відновлення контролю над тимчасово окупованими територіями, реінтеграції, а також регулювання міжнаціональних відносин і прав національних меншин.
Входив до складу постійної делегації України в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ).
З 1 липня 2022-го – уповноважений Верховної Ради з прав людини.
Сімейний стан
Одружений із Яніною Лубінець, помічницею народного депутата від політичної партії “Слуга народу” Арсенія Пушкаренка.
Подружжя має сина Данила та доньку Валерію.
