Вільям Джефферсон Клінтон – американський політик та юрист, 42-й президент США.
Місце народження, освіта
Народився 19 серпня 1946 року в місті Гоуп, американському штаті Арканзас.
У школі входив до числа найкращих учнів, керував джаз-бендом і грав на саксофоні.
З 1964-го навчався в Університеті Джорджтаун у Вашингтоні, де здобув ступінь бакалавра. Згодом отримав стипендію Родса і продовжив навчання в Оксфорді.
У 1973 році завершив освіту в Єльському університеті.
Кар’єра
Після випуску в Єльському університеті деякий час викладав право в університеті Арканзасу у Файттвіллі.
Допрезидентський період
Політичний шлях розпочав у Арканзасі. У 1974-му балотувався до Палати представників США, але без успіху.
Згодом його обрали губернатором Арканзасу – на той момент він став наймолодшим главою штату. У 1980 році програв вибори, але вже 1982-го знову повернувся на посаду.
У 1992 році висунувся в президенти Сполучених Штатів Америки (США) від Демократичної партії та переміг Джорджа Герберта Буша-старшого.
Наступного року журнал Time визнав його “людиною року”.
На посаді президента
Зовнішня політика
Під час інавгурації Клінтон заявив про курс на оновлення США та їхню провідну роль у світі після розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Його каденція припала на період завершення Холодної війни й формування нової міжнародної системи.
Зовнішню політику будував на концепції “світового лідерства” – розширення політичного, економічного й військового впливу Штатів. Зокрема підтримував контакти з пострадянськими державами, просуваючи ідеї демократії та ринкової економіки.
Виступав за розширення НАТО на Схід і посилення ролі Альянсу.
У вересні 1993 року у Вашингтоні за участі Клінгона було підписано угоди між Ізраїлем і Організацією визволення Палестини. Також через рік було укладено мир між Ізраїлем та Йорданією, а в листопаді 1995-го – Дейтонські угоди щодо Боснії та Герцеговини.
З березня по травень 1999 року Штати брали участь у військовій операції НАТО проти Сербії через конфлікт у Косово.
У період каденції Клінтона США просували створення зон вільної торгівлі.
Частина миротворчих місій Вашингтона на той момент викликала критику – йшлося про операції в Сомалі 1994 року, а також у Гаїті, Камбоджі й Афганістані.
Клінтон також долучався до врегулювання ситуацій на Корейському півострові, у Північній Ірландії та навколо Куби, наголошував на стратегічному партнерстві з Ізраїлем.
У травні 1998 року відвідав Китай для поліпшення відносин.
Також підтримував діалог з Російською Федерацією (РФ): у березні 1997-го в Гельсінкі разом із президентом Росії Борисом Єльциним домовилися про формат співпраці НАТО та Росії, відповідний документ підписали у травні 1997-го.
У липні на саміті НАТО в Мадриді було ухвалено рішення про вступ Польщі, Чехії та Угорщини до Альянсу.
Внутрішня політика
У внутрішній політиці каденція Клінтонва припала на один із найдовших періодів економічного зростання та стабільності в США. Курс отримав назву “відродження Америки” – держава посилила вплив на економіку й розширила повноваження федеральної влади.
За Клінтона стимулювали інвестиції в інфраструктуру, енергозбереження, розвиток громад і підтримку молоді. Компаніям, які створювали нові робочі місця, надавали податкові пільги. Водночас у зв’язку зі змінами у світі було скорочено військові витрати.
Паралельно скорочувалось фінансування малоефективних програм. Це дало змогу зменшити дефіцит у бюджеті і вийти на профіцит. Податки підвищили, хоча під час кампанії Клінтон обіцяв їх знизити.
У Білому домі скоротили штат працівників і скасували безкоштовне харчування. Акцент зробили на боротьбі з наркоманією та злочинністю. Значну увагу приділяли соціальним видаткам, але реалізацію реформ ускладнювала республіканська більшість у Конгресі після виборів 1996 року.
Після переобрання на другий термін між Білим домом і Конгресом з’явився компроміс. Клінтон погодився на зниження податків, чого вимагали республіканці, а Конгрес підтримав його соціальні ініціативи. Йшлося про розвиток комп’ютеризації та інтернету, екологічні програми, житлове будівництво, розширення освіти до 14 років, включно з дворічними коледжами, а також закон про безкоштовну медичну допомогу для непрацездатних і літніх людей.
У період з 1993 по 2000 рік посилився вплив середнього класу у США.
Скандал Клінтон-Левинськи
Каденцію Клінтона супроводжував скандал через позашлюбні стосунки з практиканткою Білого дому Монікою Левінскі. У період 1998 року це призвело до розслідування та запуску процедури імпічменту за звинуваченнями у лжесвідченні та перешкоджанні слідству.
Палата представників підтримала імпічмент, але Сенат зрештою виправдав президента, і він завершив другий термін. Скандал отримав назву “Монікагейт”.
Постпрезидентський період
Після завершення каденції Клінтон займався благодійністю та виступав із лекціями. Заснував Фундацію Вільяма Клінтона, яка реалізує гуманітарні програми, зокрема у сфері боротьби зі СНІДом і зміною клімату.
У 2008-му підтримував передвиборчу кампанію Гілларі Родем Клінтон.
У лютому 2014 року висловив підтримку Євромайдану в Україні, а у вересні 2015-го побажав українцям мирного майбутнього.
Сімейний стан
11 жовтня 1975 року одружився з політикинею Гілларі Родем. Остання з 2001 по 2009 рік була сенатором від штату Нью-Йорк, а з 2009 по 2013 рік обіймала посаду державного секретаря США.
