Дмитро Васильович Фірташ – бізнесмен, інвестор, мільярдер, голова Ради директорів Group DF.
Місце народження, освіта
Народився 2 травня 1965-го в селі Синьків, Тернопільська область.
У період з 1982 по 1984 роки здобував освіту в професійно-технічному училищі № 119 у місті Лиман, Донецька область.
За словами Фірташа, він також завершив навчання у Донецькому залізничному технікумі за спеціальністю машиніста локомотива. Водночас насправді закладу з такою назвою не існувало. Натомість у Донецьку працювала філія Харківського інституту інженерів залізничного транспорту.
Кар’єра
У період з 1984 по 1986 роки проходив службу в лавах радянської армії: спочатку на території Одеської області, а згодом – у Хмельницькій області. Завершив службу у званні старшого сержанта.
Згідно з інформацією ЗМІ, після демобілізації працював машиністом, а пізніше займався вирощуванням помідорів і розведенням песців.
У 1989-му був водієм пожежного відділення на Чернівецькій взуттєвій фабриці. Водночас займався дрібною торгівлею. Згодом долучився до продажу великої партії сухого молока в Узбекистан. Також займався торгівлею овочевою продукцією, що з часом переросло в невелике власне виробництво. Очолював приватне підприємство “КМІЛ”.
У 1992 – 1993 роках організував бізнес, пов’язаний із продажем горілки.
У 1996-му вивіз родину до Німеччини, проте продовжував займатися бізнесом у Чернівцях. До кінця 1990-х років заснував у Берліні транспортну компанію MDF Transspeditions (Marina & Dmitriy Firtash Transspeditions).
За словами Фірташа, у 1990-х він також працював у Москві.
Бізнес у сфері енергетики
Навесні 2000 року компанія “КМІЛ” отримала ліцензію на постачання природного газу в Україну за нерегульованим тарифом. Незабаром після цього Фірташ почав співпрацю з російським газовим трейдером “Ітера”. Із цього часу він активно працював у сфері енергетики.
Упродовж 2002 року підприємець здобув контроль над компанією Eural TG, яка мала ексклюзивні контракти на постачання газу з Туркменістану до України.
У 2003 році він став:
- власником хімічного заводу “Нітроферт”;
- засновником Emfesz, створеної для розвитку газового й енергетичного напрямів;
- акціонером ВАТ “Рівнеазот”.
У 2004-му заснував компанію “РосУкрЕнерго”, що займалася перепродажем природного газу та виконувала функції посередника при постачанні газу до України та Європейського Союзу.
У тому ж році придбав австрійську компанію з будівництва газопроводів – Zangas Hoch und Tiefbau GmbH. Також став основним акціонером “Кримського содового заводу” і “Кримського титану”.
У 2007 році створив Group DF (The Firtash Group of Companies), до якої увійшли частина його активів у хімічній промисловості. Згодом до складу групи долучилися й інші компанії, зокрема з медіасфери.
У 2008-му разом із дружиною заснував благодійний фонд Firtash Foundation.
У 2011 році став мажоритарним акціонером “Надра Банку”, який у 2015 році був визнаний неплатоспроможним.
Починаючи з 2012-го, почав активно розширювати присутність на українському роздрібному ринку газу, викуповуючи державні пакети акцій облгазів. При цьому облгази отримали державні газорозподільні мережі в оренду на безоплатній основі.
Крім того, у певний період здобув контроль над виробничим ланцюгом у титановій промисловості.
У 2021 році українські правоохоронні органи заявили про викриття схеми, відповідно до якої Міністерство енергетики передавало газорозподільчі системи у безоплатне користування приватним операторам. У межах цієї справи з травня 2022 року газорозподільні підприємства, пов’язані з Фірташем, почали передавати в управління АРМА, а згодом – “Нафтогазу”.
Політична діяльність
У 2002-му балотувався до Верховної Ради України від партії “Жінки за майбутнє”. Тоді партія набрала 2,11% голосів виборців і не потрапила до парламенту.
На початку 2012 року згідно з указом тодішнього президента Віктора Януковича обійняв посаду голови Національної тристоронньої соціально-економічної ради. Орган мав розробляти та подавати на розгляд президенту пропозиції, що стосувалися соціально-економічної політики.
Кримінальні справи
Улітку 1995 року Фірташа було заарештовано за підозрою в контрабанді великої партії спирту, однак згодом відпустили.
У 2014-му бізнесмена заарештували в Австрії на запит Федерального бюро розслідувань США. Тоді австрійські правоохоронці повідомили, що Фірташ перебував у розшуку з 2006 року й був обвинувачений у хабарництві та створенні злочинного угруповання.
Невдовзі після арешту він вийшов під заставу та підписку про невиїзд з Австрії. У 2015-му Віденський суд відхилив запит щодо його екстрадиції до США, проте у 2019 році Верховний суд Австрії дозволив проведення процедури. Тоді ж захист подав апеляцію, у зв’язку з чим екстрадиція так і не відбулася. Судовий процес у цій справі триває.
У 2021 році Рада національної безпеки і оборони (РНБО) ввела проти Фірташа санкції. Було заявлено, що сировина, яку виробляли його підприємства, постачалася на оборонні підприємства Російської Федерації (РФ).
У 2023 році українські правоохоронні органи оголосили йому підозру у справі щодо розкрадання пального з газотранспортної системи України. Йдеться про привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем і відмивання майна, здобутого злочинним шляхом.
Активи
Станом на 2023 рік видання Forbes оцінило статки Фірташа в 180 млн доларів.
На сьогодні до складу Group DF входять, зокрема:
- холдинг із виробництва азотних добрив Ostchem (черкаський “Азот”, “Рівнеазот”, зруйноване “Сєвєродонецьке об’єднання “Азот” та інші);
- Запорізький титано-магнієвий комбінат;
- Мотронівський і Межиріченський гірничо-збагачувальні комбінати;
- миколаївський порт “Ніка-Тера”;
- Inter Media Group (телеканали “Інтер”, “НТН”, “Піксель”, інформаційне агентство “Українські новини” та інші).
Сімейний стан
Першою дружиною була Людмила Грабовецька. Згодом був одружений із бізнес-партнеркою Мариною Калиновською. Нинішня дружина – Лада Фірташ.
Має трьох дітей: доньку Іванну від першого шлюбу, а також доньку Ганну й сина Дмитра від третього.
