Протопопов Віктор Павлович – психіатр, педагог, основоположник української школи психіатрії, академік АН УРСР, Заслужений діяч України.
Місце народження, освіта
Народився 22 жовтня 1880 року в селі Юрки Полтавської губернії в козацькій родині.
Початкову освіту здобув у Хорішках. Згодом навчався у Військово-медичній академії в Петербурзі, яку закінчив у 1906-му.
Після випуску залишився працювати на кафедрі психіатрії під керівництвом Володимира Бехтерєва.
У 1909 році Протопопов захистив докторську дисертацію, присвячену руховій реакції на звукові подразники.
Кар’єра
З 1911 по 1921 рік Протопопов обіймав посаду приват-доцента у клінічній лабораторії Володимира Бехтерєва. Після цього став професором кафедри психіатрії Пермського університету. Зокрема у 1921-му сформулював положення про роль мови у вищій нервовій діяльності.
У 1923 році повернувся в Україну та очолив кафедру психіатрії Харківського медичного інституту, якою керував протягом 20 років.
У 1931-му Протопопов організував перший у Союзі Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) навчальний Психоневрологічний інститут, де створив кафедру вищої нервової діяльності.
У 1932 році долучився до створення Української психоневрологічної академії в Харкові та її подальшої реорганізації в науково-дослідний психоневрологічний інститут.
У 1934-му Протопопов отримав звання заслуженого діяча науки УРСР, а у 1935 році став членом Української академії наук (УАН).
З 1944 року працював професором Київського інституту удосконалення лікарів. Того ж року організував в Інституті фізіології Академії наук Української Радянської Соціалістичної Республіки (АН УРСР) відділ психіатрії та патології вищої нервової діяльності, який очолював до 1957 року.
У 1945 році став академіком АН УРСР.
Протягом багатьох років виконував обов’язки головного психіатра та очолював вчену раду Міністерства охорони здоров’я УРСР з питань психіатрії й патології вищої нервової діяльності. Також був редактором журналу “Советская психоневрология”.
Наукова та педагогічна робота
Протопопов був вихованцем школи Володимира Бехтерєва та згодом створив власну патофізіологічну школу в психіатрії.
Основну увагу приділяв психосоматичним процесам, вищій нервовій діяльності, шизофренії та маніакально-депресивному психозу. Описав комплекс вегетативних порушень, відомий як тріада Протопопова.
Також розробив метод формування рухових умовних рефлексів, досліджував моторні навички та механізми абстрактного мислення. У лікуванні застосовував терапію тривалим сном, дезінтоксикаційні методи та дієтотерапію.
Після війни долучався до відновлення психіатричних закладів в Україні.
Протопопов є автором 160 наукових робіт, зокрема 5 монографій. Під його керівництвом захистили 5 докторських й 5 кандидатських дисертацій.
Смерть/загибель
Пішов з життя 29 листопада 1957 року. Був похований у Києві на Байковому кладовищі.
