Амосов Микола Михайлович – український лікар, науковець в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993).
Місце народження, освіта
Народився 6 грудня 1913 року в селі Ольхово, нині Вологодська область Росії.
Мати працювала акушеркою, а батько після повернення з війни покинув сім’ю.
З 12 до 18 років Амосов навчався у школі в Череповці, після чого вступив до місцевого механічного технікуму.
У 1935-му вступив до Архангельського медичного інституту, який закінчив з відзнакою у 1939 році. Спочатку планував займатися фізіологією, але через відсутність місць в аспірантурі обрав хірургію.
Паралельно навчався заочно в індустріальному інституті. У 1940-му отримав диплом інженера з відзнакою, підготувавши проєкт великого літака з паровою турбіною.
Кар’єра
З 1932-го Амосов працював в Архангельську начальником зміни на електростанції при лісопильному заводі.
До початку Другої світової війни був хірургом у лікарні Череповця. Пізніше його залучили до мобілізаційної комісії, а згодом він став головним хірургом польового пересувного госпіталю. Потім працював хірургом у Москві.
У 1952 році Амосов переїхав до Києва, де прожив 49 років.
У березні 1953-го захистив докторську дисертацію на тему “Резекції легень при туберкульозі” та очолив кафедру Київського медичного інституту.
У 1960 році очолив відділ біокібернетики Інституту кібернетики Академії наук України.
У 1962-му його обрали членом-кореспондентом Академії медичних наук Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). Того ж року він отримав Ленінську премію та став депутатом Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР).
17 січня 1963 Амосов провів перше в СРСР протезування мітрального клапана серця. Зокрема у 1965-му повідомив про успішне застосування напівкульових протезів клапанів серця у пацієнтів, яким через невеликий лівий шлуночок не підходили кульові протези.
У 1968 році його призначили заступником директора з наукової роботи Київського науково-дослідного інституту туберкульозу та грудної хірургії.
З 1969 року Амосов став академіком Української академії наук.
Також з 1955 по 1970 рік він очолював кафедру грудної хірургії Інституту удосконалення лікарів.
З 1983 року був директором Інституту серцево-судинної хірургії.
З 1962 по 1979-й Амосов обирався депутатом Верховної Ради СРСР V скликань та був членом Комісії з охорони здоров’я і соціального забезпечення.
З 1989 по 1991 рік – народний депутат СРСР.
У 1998 році його нагородили орденом “За заслуги” II ступеня.
Смерть
29 травня 1999-го Амосова прооперували в Німеччині: йому встановили біологічний аортальний клапан та зробили 2 коронарні шунти.
Вчений помер 12 грудня 2002 року на 90-му році життя від інфаркту.
Сімейний стан
Був двічі одружений:
- у 1934-му з Галиною Соболєвою;
- у 1944 році – Лідією Денисенко.
