Йосип Сталін

Йосип Віссаріонович Сталін – радянський військовий та політичний діяч.

Ранні роки

Народився 18 грудня 1879 року в місті Горі, Російської імперії. Його батько займався ремісництвом, а мати працювала прибиральницею. Дитячі роки Джугашвілі були складними: у ранньому віці перехворів на віспу, а згодом отримав серйозну травму лівої руки, яка в результаті стала коротшою за праву.

У віці 8 років почав навчатись в духовному училищі в Горі, а у 1894-му вирушив до Тифліської православної семінарії для подальшої освіти.

У 15-річному віці Джугашвілі почав цікавитися марксистськими поглядами та відвідувати різноманітні ідеологічні гуртки.

Активно долучався до революційної діяльності: організовував демонстрації та страйки, а також брав участь у збройних пограбуваннях банків. У 1902-му його заарештували й заслали на примусові роботи у Східний Сибір, однак згодом йому вдалося втекти. Після цього взяв участь у двох партійних з’їздах Російської соціал-демократичної робітничої партії, що проходили за межами Російської імперії.

Жовтневий заколот та прихід до влади

У 1912 році, на прохання Володимира Леніна, написав статтю “Марксизм і національне питання”. Після виходу роботи його почали сприймати як авторитетного теоретика з питань міжнаціональних відносин. Саме в цей період Джугашвілі взяв собі псевдонім “Сталін”, але для найближчого оточення у нього була кличка “Коба”.

Згодом, повернувшись до Росії, він знову був затриманий і відправлений на заслання до Сибіру. Цього разу втеча не вдалася – він залишався там протягом 4 років, до початку революції 1917 року.

Після революції всі більшовики, які перебували під арештом, були звільнені. Спочатку Джугашвілі висловлював підтримку Тимчасовому уряду, однак згодом, під впливом Леніна, змінив свою позицію. У жовтні почалися події, які призвели до падіння Тимчасового уряду, після чого до влади прийшла радянська влада. У новоствореному уряді Рад народних комісарів Сталін займався питаннями національної політики.

У період Громадянської війни певний час брав участь у бойових діях і очолював оборону Царицина, але згодом був усунутий з посади. Попри конфлікти з Троцьким, Ленін мав прихильне ставлення до Джугашвілі. Проте через деякий час стосунки між ними стали менш теплими. Після завершення Громадянської війни Сталін обіймав високі державні пости.

У проміжку з 1926 по 1929 роки Сталін зосередив владу в своїх руках. Наприкінці 1920-х розпочалася форсована колективізація, покликана ліквідувати куркульство як клас.

Сталінські репресії

У грудні 1934 року було вбито Сергія Кірова, який мав авторитет у партійних колах. Сталін не залишив це без реакції, і вже в наступні роки стартувала хвиля масштабних репресій.

Точна кількість жертв залишається невідомою. Репресії не оминули й багатьох українських поетів. Найбільш руйнівного удару по Україні Сталін завдав у роки колективізації. Тоді ж за його вказівками було змінено політику хлібозаготівель, що спричинило масову загибель мільйонів селян від голоду.

Друга світова війна

У 1939 році між СРСР і Німеччиною було підписано договір про ненапад, відомий як Пакт Молотова-Ріббентропа. Упродовж наступного року до складу Радянського союзу були включені території, що раніше належали Російській імперії, зокрема Латвія, Литва та Естонія. Невдовзі після цього розпочалася Велика Вітчизняна війна.

На момент нападу країна виявилася абсолютно не готовою до війни. Попри численні попередження з боку розвідки, Сталін не надавав їм значення, що призвело до великих втрат серед радянського населення – загинули сотні тисяч людей.

Сталін сконцентрував усю політичну та військову владу у своїх руках. У період з 30 червня 1941 по 4 вересня 1945-го він очолював Державний Комітет Оборони, а також обіймав посаду верховного головнокомандувача Збройних сил СРСР. Крім того, з 19 липня 1941 по 15 березня 1946 року був народним комісаром оборони СРСР та особисто брав участь у розробці військових стратегій.

У роки Другої світової війни Сталін разом із президентом США Франкліном Рузвельтом і британським прем’єр-міністром Вінстоном Черчиллем виступали ініціаторами формування антигітлерівської коаліції. Він представляв Радянський союз на переговорах із союзниками під час конференцій у Тегерані (1943), Ялті (1945) та Потсдамі (1945).

Після завершення війни, в ході якої радянські війська зайняли значну частину територій країн Східної та Центральної Європи, Сталін став основним ідеологом концепції створення так званої “світової соціалістичної системи”. Це згодом стало одним із чинників початку “холодної війни” та військово-політичного протистояння між СРСР і США .

27 червня 1945 року Сталіну було надано військове звання генералісимуса Радянського союзу.

19 березня 1946-го, під час реформування структури уряду, Сталін був призначений головою Ради міністрів СРСР, а також обійняв посаду міністра збройних сил СРСР.

У повоєнні роки зосередився на відбудові економіки країни, що зазнала руйнувань під час війни, приділяючи особливу увагу зміцненню оборонного потенціалу країни, а також технічній модернізації армії та флоту. Також відігравав роль у започаткуванні та реалізації радянського “атомного проєкту”.

Сталін помер 5 березня 1953 року внаслідок інсульту та крововиливу в мозок.