Володимир Іванович Вернадський – науковець і філософ, природознавець, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, вчення про біосферу, ноосферу, космізм.

Місце народження, освіта

Народився 12 березня 1863 року в Санкт-Петербурзі в родині економіста. Дитячі роки провів у Харкові та Полтаві, часто бував у Києві.

У 1873-му почав навчатись у Харківській гімназії. 

Після повернення сім’ї до Санкт-Петербурга в 1876 році вступив до Першої Санкт-Петербурзької класичної гімназії.

У 1885-му закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету.

З 1888 по 1890-й навчався за кордоном – в Італії, Франції та Німеччині.

Кар’єра 

У 1885 – 1890 роках був хранителем Мінералогічного кабінету Санкт-Петербурзького університету.

У 1890-му став приват-доцентом кафедри кристалографії та мінералогії Імператорського Московського університету.

У 1897 році Вернадський захистив докторську дисертацію, а з 1898 року працював професором мінералогії в Московському університеті. Був автором навчальних курсів і підручників з мінералогії та кристалографії.

З 1909-го був академіком Петербурзької академії наук.

У 1911 році подав у відставку на знак солідарності з професорами, звільненими з політичних мотивів.

У червні 1917-го переїхав до України. 

27 жовтня 1918 року став одним із засновників та першим президентом Української академії наук (УАН). У цей період викладав курс геохімії в Київському університеті.

У 1919-му оселився в Сімферополі, де працював професором, а з 1920 року – ректором Таврійського університету.

14 липня 1921 року Вернадського заарештували та відправили до в’язниці на Шпалерній у Петрограді, проте згодом звільнили.

Того ж року повернувся до Петрограда, де очолив Радієвий інститут. 

У 1922 – 1926 роках перебував у Франції. Після повернення до Ленінграда видав монографії “Біосфера” та “Нариси з геохімії”, створив відділ живої речовини в Академії наук Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) і очолив Комісію з вивчення важкої води.

У 1935-му переїхав до Москви, де долучився до створення низки наукових комісій і працював над питаннями, пов’язаними з можливістю існування життя в космосі.

Під час політичних репресій добровільно покинув усі адміністративні посади, щоб не брати участі в “чистках”, і залишився лише науковим консультантом. Попри це, його обрали членом геолого-географічного, хімічного та фізико-математичного відділень Академії наук.

За життя опублікував більше 400 наукових робіт, став засновником біогеохімії та зробив значний внесок у розвиток геохімії. 

З 1927 року і до смерті очолював Біогеохімічну лабораторію Академії наук СРСР. 

Під час Другої світової війни був евакуйований до селища Борове в Кокчетавській області. 

У 1944-му опублікував свою останню роботу – “Декілька слів про ноосферу”.

Смерть/загибель

25 грудня 1944 року переніс інсульт, після чого стан здоров’я різко погіршився. 

Пішов з життя 6 січня 1945-го в Москві.

Сімейний стан

У 1886 році одружився з Наталією Старицькою, з якою прожив понад 56 років. У подружжя народилося двоє дітей.

Володимир Вернадський: цікаві факти

Серед цікавих фактів про Вернадського: 

• по батьківській лінії рід походив із запорозьких козаків;
• любив поезію і сам писав вірші;
• розробив концепцію ноосфери.
• у питаннях віри був агностиком, водночас цікавився езотеричними вченнями;
• до революції активно займався громадською діяльністю, відстоюючи ліберальні погляди;
• вважав, що в майбутньому людством керуватимуть не найсильніші, а найрозумніші – він називав це “диктатурою розуму”.
• усе життя боявся інсульту, який колись вразив його батька.