Олександр Довженко

Олександр Петрович Довженко – письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.

Місце народження, освіта

Народився 10 вересня 1894 року в селі В’юнище Чернігівської області, у родині селян. Батьки були неписьменні. Усього в родині було 14 дітей, однак вижили лише двоє – Олександр та Поліна.

Початкову освіту здобув у школі в Сосниці. Із 1911-го продовжив навчання у Глухівському вчительському інституті.

У 1917 році вступив до Київського комерційного інституту (нині Київський національний економічний університет) на економічний факультет, де здобув вищу освіту. Причиною вступу стало те, що атестат Довженка не дозволяв йому вступити до інших вищих закладів навчання. Через це намагався здобути хоч якусь вищу освіту.

Ранні радянські роки

Після закінчення Глухівського вчительського інституту працював учителем у Житомирі та Києві.

Захопившись революцією Довженко вступив до лав армії під проводом Симона Петлюри. У 1919-му його за це заарештували та засудили до ув’язнення в концтаборах, однак йому зрештою вдалося уникнути покарання.

У 1920 році став членом Комуністичної партії (більшовиків) України (КП(б)У), але згодом був виключений з її лав.

У 1921 році його відправили за кордон на дипломатичну службу – він перебував у Варшаві, Парижі та Лондоні.

Упродовж 1922 – 1923 років проживав у Берліні, де обіймав посаду секретаря Генерального консульства Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) в Німеччині.

У 1923 році повернувся до Харкова та почав працювати художником-ілюстратором у газеті “Вісті ВУЦВК”, а також створював карикатури. Відвідував засідання літературного об’єднання “Гарт”, а згодом став одним із засновників Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ).

Шлях кінематографа

Із 1925-го Довженко працював стажистом над фільмом “Червона Армія”. Через рік переїхав до Одеси для завершення роботи над кінострічкою. Там, на кінофабриці, співпрацював із Юрієм Яновським в якості режисера. Того ж року зняв свої перші стрічки – “Вася-реформатор” та “Ягідка кохання”, сценарії до яких написав самостійно.

Справжнє визнання прийшло у 1929-му після прем’єри фільму “Звенигора”.

У 1932 році зняв стрічку “Земля” і вирушив із нею до Європи. У 1958-му картина була визнана однією з 12 найвидатніших фільмів усіх часів за оцінками кінокритиків.

Згодом зняв фільм “Іван” на тему індустріалізації. Ініціатором роботи виступило керівництво “Українафільму”, а стрічка стала однією з найсуперечливіших у творчості Довженка.

У 1933 році він переїхав до Москви, а після цього – на Далекий Схід.

На початку Другої світової війни Довженко спочатку був в Уфі, а потім в Ашхабаді. Пішов на фронт добровольцем, працюючи військовим кореспондентом у газеті “Красная армия”.

У 1943 році завершив роботу над кіноповістю “Україна в огні”, однак Сталін її заборонив.

До кінця життя Довженко мешкав у Москві, де продовжував працювати на кіностудії “Мосфільм”.

Помер 25 листопада 1956 року в Москві – саме цього дня мали розпочатися зйомки фільму “Поема про море”.

Твори Довженка

Серед творів Довженка:

оповідання “Воля до життя”
кіноповість “Зачарована десна”
кіноповість “Земля”;
оповідання “Мати”;
оповідання “Ніч перед боєм”;
кіноповість “Повість полум’яних літ”;
драматична поема “Нащадки запорожців”;
кіноповість “Україна в огні”;
кіноповість “Поема про море”;
кіноповість “Антарктида”;
кіноповість “Арсенал”;
кіноповість “Щорс”
кіноповість “Мічурін”;
п’єса “Життя в цвіту”;
оповідання “Сон”.