Микола Михайлович Амосов – український вчений, кардіохірург, батько української біокібернетики, письменник і громадський діяч.
Місце народження, освіта
Народився 6 грудня 1913-го в селі Ольхово. Мати майбутнього вченого, працювала акушеркою в селі неподалік міста Череповця, а батько невдозві покинув сім’ю після повернення з фронту.
Середню освіту Амосов здобував в школі в Череповці. Згодом навчався в місцевому механічному технікумі.
У 1935-му вступив о до Архангельського медичного інституту, який пізніше закінчив з відзнакою. Паралельно здобував освіту в заочному індустріальному інституті, де в 1940 році також отримав диплом інженера з відзнакою.
Кар’єра
Починаючи з 1932-го Амосов працював у місті Архангельськ начальником зміни на електростанції, яка обслуговувала місцевий лісопильний завод.
Після завершення навчання працював хірургом у лікарні міста Череповець. Брав участь у роботі мобілізаційної комісії, а згодом був призначений головним хірургом у складі Польового пересувного госпіталю. Після цього деякий час працював хірургом у Москві.
У 1952 році переїхав до Києва, де прожив 49 років. У березні 1953-го захистив докторську дисертацію з медицини, присвячену резекціям легень при туберкульозі, після чого очолив кафедру в Київському медичному інституті.
У 1960-му очолив відділ біокібернетики при Інституті кібернетики Академії наук Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
У 1962 році його було обрано членом-кореспондентом Академії медичних наук УРСР. Того ж року став лауреатом Ленінської премії та був обраний депутатом Верховної Ради СРСР.
17 січня 1963 року Амосов виконав першу в СРСР операцію з протезування мітрального клапана серця.
У 1965-му поділився досвідом успішного досвіду імплантації напівкульових клапанних протезів пацієнтам із малим лівим шлуночком, у випадках, коли встановити звичайні кульові протези було неможливо.
У 1968-му Амосова призначили заступником директора з наукової роботи Київського науково-дослідного інституту туберкульозу та грудної хірургії. Паралельно з 1955 по 1970 рік він керував кафедрою грудної хірургії в Інституті удосконалення лікарів.
З 1969 став академіком Української Академії Наук (УАН), а з 1983-го був призначений директором Інституту серцево-судинної хірургії.
У 1998 році вчений був відзначений Орденом “За заслуги” II ступеня.
12 грудня 2002 року, на 90-му році життя, Амосов помер від інфаркту. Його поховали на Байковому кладовищі в Києві.
Політична діяльність
Амосов був депутатом Верховної Ради СРСР 6 – 9-го скликань. Входив до складу Комісії Ради Союзу з питань охорони здоров’я і соціального забезпечення.
Особисте життя
У 1934 році одружився з Галею Соболєвою, а вже у 1944-му одружився вдруге – з Лідією Денисенко.
Микола Амосов: цікаві факти
Ось деякі цікаві факти з життя Амосова:
- є автором понад 400 наукових публікацій, серед яких 19 монографій. Декілька з них були перевидані в США, Японії, Німеччині та Болгарії;
- відомий і як письменник. Його повісті “Думки та серце”, “Записки з майбутнього”, “ППГ-2266”, “Книга про щастя та нещастя” видавались як в Україні, так і за кордоном;
- у 1960-х – на початку 1970-х років хворів на туберкульоз і проходив лікування в санаторії міста Старий Крим. Після одужання організував у цьому ж санаторії пульмонологічне хірургічне відділення.
