Михайло Сергійович Грушевський – український історик, громадський та політичний діяч.
Місце народження, освіта
Народився 17 вересня 1866-го у польському місті Хелмі. Виріс на Кавказі – спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі.
Здобував освіту у Тифліській гімназії, Київському університет на історико-філологічний факультеті.
Кар’єра
Свого часу Грушевський працював в університеті під керівництвом Володимира Антоновича.
У 1894-му, під рекомендації Антоновича, його було призначено ординарним професором кафедри всесвітньої історії з акцентом на історію Східної Європи у Львівському університеті. Цю посаду він обіймав до 1914 року.
Щоб підтримати розвиток української літератури Грушевський разом з Іваном Франком заснував та видавав журнал “Літературно-науковий вістник”, а також був серед ініціаторів створення Української видавничої спілки у 1899 році.
У 1904-му в місті Коломия за власні кошти відкрив приватну семінарію для вчителів.
Після революції 1905 – 1907 років Грушевський переніс свою діяльність до Києва. Там заснував Українське наукове товариство та у 1907-му приєднався до Товариства українських поступовців, яке до 1917 року залишалося єдиною українською ліберальною організацією.
У період із березня 1917 року по квітень 1918-го Грушевський обіймав посаду голови Української Центральної Ради.
За його керівництва уряд Української Народної Республіки (УНР) ухвалював рішення щодо державної символіки, а також проводив роботу над створенням конституційної бази.
Грушевський долучився до підготовки Конституції УНР, яку було схвалено 29 квітня 1918 року.
Підпілля
Після перевороту, організованого Павлом Скоропадським, Грушевський був змушений перейти в підпілля. Ліквідація Центральної Ради означала кінець його участі в державному управлінні. У підпільних умовах Грушевський продовжив займатися науковими дослідженнями та долучався до обговорення створення Української академії наук, однак пропозицію Скоропадського очолити новостворену установу відхилив.
У лютому 1919-го виїхав до Кам’янця-Подільського, а згодом перебрався до Станіслава (нині Івано-Франківськ). У березні того ж року емігрував до Праги, а пізніше – до Відня, де продовжував займатися науковими дослідженнями. Перебуваючи в Празі заснував Український соціологічний інститут.
У 1923 році Грушевського було обрано академіком Всеукраїнської академії наук. Наступного року разом із родиною переїхав до Києва. Там працював професором історії в Київському державному університеті, був членом ВУАН та очолював історико-філологічний відділ.
12 січня 1929 року загальні збори Академії наук СРСР обрали його дійсним членом. 25 квітня на засіданні цих зборів Грушевський порушив питання про необхідність створення в межах академії Інституту української історії.
Із осені 1929 року розпочалося згортання діяльності історичних установ, заснованих Грушевським. У листопаді – грудні Рада ВУАН на сесії ухвалила рішення про початок ліквідації комісій під його керівництвом, яку завершили у 1933-му .
Михайло Грушевський помер 25 листопада 1934 року в місті Кисловодськ. Його поховано на Байковому кладовищі в Києві.
Михайло Грушевський: цікаві факти
Ось деякі цікаві факти з життя Грушевського:
- до школи Грушевський пішов пізніше, ніж зазвичай. Його батька вирішив записати сина до нижчого класу, ніж дозволяв його вік, хоча той вже мав добру підготовку вдома. Він переймався, щоб дитині не було важко навчатися. Крім того, школа була російською;
- під час роботи викладачем відзначався ввічливістю та доступністю. До студентів молодшого віку він звертався словами “пане-товаришу” і справді ставився до них по-дружньому. Завжди знаходив способи зацікавити молодь до навчання, допомагав порадами у складних ситуаціях та підтримував тих, хто втрачав мотивацію;
- за кількістю написаних наукових робіт Грушевський залишається рекордсменом серед українських істориків;
- під час Першої світової війни Грушевського було заслано російською владою до Симбірська. Крім того, його позбавили посади професора у Львівському університеті;
Особисте життя
У кінці травня 1896-го Грушевський одружився з Марією Вояківською в місті Скала.
