Ігор Йосипович Білозір – український композитор, музикант, виконавець, народний артист України, лідер ВІА “Ватра”.
Місце народження, освіта
Народився 24 березня 1955-го в місті Радехів, Львівській області, в родині вчителів.
У сім’ї був четвертою дитиною. Інтерес до музики перейняв від батька, Дмитра Йосиповича, який свого часу викладав співи в школі.
Перші пісні Білозір почав писати ще під час навчання в школі, а в старших класах організував музичний колектив, із яким виступав на шкільних заходах і весіллях.
Перший поштовх до визнання Білозір отримав у 1969-му під час поїздки до Львова з однокласниками на весняних канікулах. Тоді він вирішив не йти на циркову виставу, як планувала група, а замість цього завітав до обласного радіо. Там він показав свої пісні ведучій Марті Кінасевич, яка вела програму “Мандрівний меридіан”. Саме вона запропонувала Ігорю записати кілька композицій для передачі “Мікрофон для всіх”.
Після завершення навчання у Радехівській загальноосвітній школі №1 Білозір продовжив освіту на хормейстерському відділенні Львівського музично-педагогічного училища, а згодом здобув фах диригента.
У 1982-му вступив на композиторське відділення, де навчався в класі Віктора Камінського. Однак через велику завантаженість гастролями та музичною діяльністю, завершити навчання й отримати диплом Білозіру не вдалося.
Кар’єра
У 1977-му Білозір очолив аматорський ансамбль “Ритми Карпат” Львівського автобусного заводу. Разом із ним до колективу приєдналася його дружина Оксана Розумкевич, з якою він познайомився ще під час навчання в музичному училищі.
Пізніше Білозіра та його дружину порекомендували в ансамблі “Ватра” Львівської обласної філармонії.
У квітні 1981-го ансамбль “Ватра” здобув перемогу на IV республіканському конкурсі комсомольської пісні “Молоді голоси” та став головним відкриттям того року.
На Львівському телебаченні почали з’являтися музичні фільми за участю колективу. Серед них – “Ватра” кличе на свято” (1982), “Ватра” у Львові” (1983), “Ватра” у Карпатах” (1983) та “Музика і ти” (1987).
У 1980-х роках ансамбль був серед найвідоміших українських музичних колективів, який активно гастролював не лише в межах Радянського Союзу, а й за кордоном. Гурт давав концерти в Німеччині, Польщі, Угорщині, Канаді та Сполучених Штатах Америки (США). При цьому в репертуарі “Ватри” принципово не звучали радянські композиції чи пісні російською мовою.
Білозір неодноразово зазнавав тиску: його звільняли з роботи, обмежували у гастрольній діяльності, а з концертної програми вилучали пісні, які вважали “сумнівними”.
У 1985-му композитор зіграв роль придворного співака Митницького у фільмі “Кармелюк”.
У 1990-му Білозір заснував Музично-мистецький центр “Ватра”, до складу якого увійшли однойменний відомий ансамбль, перший український дитячий музичний театр “Діти Землі”, студія звукозапису, а також групи молодих артистів і творчих колективів.
У травні 1990 року Білозір проходив стажування в Канаді та США, де співпрацював із монреальською компанією “Євшан”. Тоді він познайомився з Квіткою Цісик, яка записала одну з його пісень – “Коханий” на вірші Петра Запотічного. Вони планували спільні проєкти й виступи в Україні, однак реалізувати задумане завадила хвороба співачки. Білозіру пропонували залишитися за кордоном, проте він вирішив повернутися до Львова, де продовжував писати музику, допомагати молодим артистам, а також брав участь у журі різноманітних конкурсів та фестивалів.
Загибель
Життя Білозіра трагічно обірвалося в травні 2000 року.
8 травня в львівській кав’ярні “Цісарська кава”, де він перебував у компанії друзів і виконував пісню “Перший сніг”, до нього причепилися двоє чоловіків – росіяни Дмитро Воронов і Юрій Калінін. Після конфлікту в закладі вони переслідували композитора дорогою додому та жорстоко побили. Лікарі протягом 20 днів боролися за його життя, однак 28 травня Ігор Білозір помер.
Суд засудив нападників до 10 і 8 років ув’язнення, але вже через 2 та 5 років відповідно вони були звільнені достроково.
Похований композитор на Личаківському кладовищі у Львові.
