Авраам Лінкольн – президент США (1861 – 1865), перший президент від Республіканської партії, визволитель американських рабів.
Місце народження, освіта
Народився 12 лютого 1809 року у штаті Кентукі в родині фермера.
У 1816-му сім’я переїхала до штату Індіана, який на той момент був вільним від рабовласництва. Через постійну потребу працювати на фермі та заробляти на утримання родини Лінкольн відвідував школу нерегулярно. Займався самоосвітою.
У 1830 році родина перебралася до штату Іллінойс.
Кар’єра
У різні періоди Лінкольн працював землеміром, комірником, лісорубом, човнярем, поштовим службовцем.
У 1832-му служив в ополченні штату Іллінойс під час війни Чорного Яструба – збройного конфлікту з індіанськими племенами. Того ж року вперше спробував обратися до Палати представників штату, але без успіху.
Плануючи стати адвокатом, Лінкольн почав самостійно вивчати юридичну літературу: опрацьовував роботи відомих юристів, правові тексти та чинне законодавство. У 1836 році отримав ліцензію адвоката.
Після цього переїхав до міста Спрингфілд і розпочав юридичну практику.
Початок політичної кар’єри
У 1834-му був обраний до Палати представників штату Іллінойс від округу Сенгамон. Після цього його переобирали ще кілька разів – у 1836, 1838, 1840 та 1844 роках. Під час роботи обіймав посаду керівника фінансового комітету.
З 1847 по 1849 рік був конгресменом у Палаті представників від “Партії вігів”. На федеральному рівні виступав проти війни з Мексикою. Також наполягав на забороні рабства в нових штатах і просував законодавчу ініціативу щодо скасування рабства в окрузі Колумбія.
У 1848-му підтримав Закарі Тейлора – кандидата від “Партії вігів” на посаду президента. Після перемоги останнього розраховував отримати посаду комісара Генерального земельного управління, але йому запропонували представляти вігів на території Орегон, яка згодом стала однойменним штатом. Зрештою він відмовився та повернувся до юридичної практики.
У 1854 році його обрали до законодавчого органу штату Іллінойс, але він не став обіймати мандат, оскільки прагнув балотуватися до Сенату.
У 1856-му Лінкольн приєднався до новоствореної “Республіканської партії”, яка виступала за особисту свободу та проти рабовласництва. У штаті Іллінойс очолив партійний осередок.
18 травня 1860 року на Республіканському конвенті в Чикаго Лінкольна висунули кандидатом у президенти. Під час виборчої кампанії він не проводив виступів перед виборцями, на відміну від своїх конкурентів. Акцент робився на партійній агітації. Республіканці масово поширювали друковані матеріали, наклади яких перевищували агітацію опонентів. Наприклад, брошура з біографією Лінкольна вийшла тиражем 100 – 200 тисяч примірників. В агітації наголошували на його складному дитинстві та бідному походженні. Саме так сформувався образ “американської мрії” – людини, яка завдяки наполегливій праці самостійно досягла успіху.
Переміг у виборах президента 6 листопада 1860 році. Цікаво те, що на півдні США він здобув перемогу лише у 2 з 996 округів, що демонструвало політичний розкол між регіонами та став однією з ключових передумов майбутньої громадянської війни.
На посаді президента
Після перемоги розпочався процес відокремлення південних рабовласницьких штатів, які побоювалися можливого скасування рабства. Ще до інавгурації нового президента про вихід зі складу США заявили 7 штатів: Південна Кароліна, Міссісіпі, Джорджія, Флорида, Алабама, Луїзіана та Техас. У цей період вони об’єдналися в Конфедеративні Штати Америки.
Лінкольн офіційно вступив на посаду президента 4 березня 1861 року. Хоча він був переконаним противником рабства, головним пріоритетом для нього залишалося збереження єдності країни. В інавгураційній промові намагався знайти шлях до примирення з штатами, які перед цим заявили про вихід зі складу США.
Втім уже 12 квітня 1861 року розпочалася громадянська війна. Для покриття військових витрат Лінкольн підписав закон, який запроваджував податок на прибуток.
Через рік також було ухвалено закон про доходи: замість фіксованої ставки запровадили прогресивну шкалу оподаткування – від 3 до 5 % залежно від рівня доходів.
Зокрема розпочалось формування загальнонаціональної банківської системи та федеральної фінансової моделі. До цього часу кожен штат мав власні банки й окремі правила. В обігу використовувалися золоті та срібні монети, грошову емісію не контролювали на федеральному рівні, а банки штатів випускали паперові гроші без реального забезпечення, які часто підроблялися.
25 лютого 1863-го було ухвалено закон про національну валюту. Документ відкрив шлях до створення національних банків, закріпив запровадження єдиної валюти, забезпеченої державними цінними паперами, а також надав федеральному уряду можливість розміщувати військові облігації та інші цінні папери. Ще через рік було засновано управління для здійснення валютного контролю за національними та комерційними банками.
Крім того Лінкольн підписав закон про земельні наділи – “Гомстед-акт”, який набрав чинності з 1 січня 1863 року. Документ надавав право кожному громадянину США або іммігранту віком від 21 року отримати земельну ділянку площею близько 65 гектарів. Сплачувався лише реєстраційний збір у розмірі 10 доларів. Після 5 років користування земля переходила у повну власність. Ділянки виділялися за рахунок вільних земель на Заході країни.
“Гомстед-акт” сприяв поширенню вільного землеволодіння, стримував поширення рабовласництва на західні території та посилював політичні позиції Півночі у протистоянні з рабовласницьким Півднем під час громадянської війни.
У зовнішній політиці Лінкольн намагався не допустити іноземного військового втручання у громадянську війну. Основну загрозу він бачив у Великій Британії та Франції, які симпатизували Конфедерації. Для протидії цьому США заручилися підтримкою Російської імперії. У 1863 році до Нью-Йорка та Сан-Франциско прибули 2 російські ескадри, готові виступити проти британського флоту у разі нападу. Це допомогло уникнути нової англо-американської війни.
8 листопада 1864 року Лінкольна переобрали на другий президентський термін.
В інавгураційній промові 4 березня 1865 року він висловився за мирну реконструкцію південних штатів і закликав утриматися від жорстокого ставлення до переможених.
Смерть/загибель
Лінкольн загинув 15 квітня 1865 року внаслідок замаху в театрі Форда.
