Альберт Ейнштейн – фізик-теоретик, один із засновників сучасної теоретичної фізики.
Місце народження, освіта
Народився 14 березня 1879 року в місті Ульм, на півдні Німеччини.
Початкову освіту здобував у місцевій католицькій школі.
До 12 років був глибоко релігійним. У школі не виявляв особливих успіхів, цікавився переважно математикою, фізикою та філософськими працями Канта.
У 1894-му сім’я Ейнштейнів переїхала до італійського міста Павія, де через рік майбутній вчений вирушив до Цюріха з планами вступити до Політехнічного училища, однак не склав деяких іспитів.
У 1896 році його все ж зарахували на педагогічний факультет, де він познайомився з Мілевою Марич, яка згодом стала його дружиною. Після завершення навчання отримав диплом викладача математики та фізики.
Кар’єра
У 1901-му Ейнштейн отримав громадянство Швейцарії та вирішив залишитися в ній. У тому ж році вийшла його перша наукова робота “Наслідки теорії капілярності”.
До 1909 року він переважно працював у сфері патентування винаходів, пов’язаних з електромагнетизмом, а у вільний час займався науковими дослідженнями у галузі теоретичної фізики. За цей час опублікував низку статей, які стали переломним моментом для сучасної фізики. Саме тоді Ейнштейн почав працювати над теорією відносності.
Серед найвизначніших досягнень Ейнштейна – дослідження фотоефекту та броунівського руху.
Крім того, працюючи спільно з індійським фізиком Шатьяєндро Нат Бозе, він на основі квантової статистики відкрив п’ятий агрегатний стан речовини – конденсат Бозе-Ейнштейна.
У період з 1909 по 1913-й Ейнштейн обіймав посаду професора в Цюріхському політехнікумі.
З 1914 по 1933 роки працював у Берлінському університеті. Пізніше здобув посаду директора Інституту фізики.
У 1933-му Ейнштейн був змушений покинути Німеччину через переслідування з боку нацистів. Він емігрував до Сполучених Штатів Америки (США). У США йому запропонували посаду професора фізики в Прінстонському інституті фундаментальних досліджень.
Помер у Прінстоні 18 квітня 1955 року від аневризми аорти.
Досягнення
Ейнштейн найбільше відомий як автор теорії відносності, яка стала фундаментом сучасної теоретичної фізики. Саме в її межах він обґрунтував закон взаємозв’язку маси та енергії.
Він запровадив поняття фотона, дослідив закони фотоефекту, сформулював основний закон фотохімії, який пізніше отримав назву закон Ейнштейна, та ще у 1916 році передбачив явище вимушеного випромінювання.
Окрім цього, Ейнштейн розвинув статистичну теорію броунівського руху та заклав основи теорії флуктуацій.
