Рікардо “Ріко” Вергувен – нідерландський професійний кікбоксер та боксер й боєць змішаних бойових мистецтв.
Місце народження, освіта
Народився 10 квітня 1989 року в нідерландському Берген-оп-Зомі.
У бойові мистецтва прийшов ще зовсім малим – першим напрямом для нього став кіокушинкай. Тренував його батько, який мав чорний пояс з карате.
У 7 років Вергувен переключився на кікбоксинг. А вже у 16 виходив на бої проти дорослих суперників – багато в чому через свої габарити.
Основну частину підготовки Вергувен проходив у залі Superpro Sportcenter у Зевенбергені, де з ним працював Денніс Краувел. Там він тренувався поруч з іншими відомими кікбоксерами, зокрема Беньяміном Адегбуї, Альбертом Краусом та Алвіаром Лімою.
Кар’єра
Glory
2010 – 2015
Після виступів у K-1, It’s Showtime та SUPERKOMBAT Вергувен перейшов у Glory World Series.
На турнірі Glory Heavyweight Grand Slam у 2012-му він спочатку пройшов росіянина Сергія Харитонова, а вже в чвертьфіналі програв Семмі Схілту, який потім і взяв увесь турнір.
20 квітня 2013-го Вергувен переміг Джоната Дініза одностайним рішенням суддів на Glory 7 у Мілані.
22 червня на Glory 9 у Нью-Йорку він провів реванш із Ерролом Циммерманом. Хоча в першому раунді з нього зняли 1 очко за удар по потилиці, загалом Вергувен виглядав краще протягом усього бою і в підсумку теж забрав перемогу рішенням суддів.
Восени Вергувен виграв турнір Glory 11 у Чикаго. У півфіналі він пройшов Гьокхана Сакі – не просто переміг рішенням суддів, а ще й відправив суперника в нокдаун уже в 1 раунді. У фіналі Вергувен узяв гору над Даньєлом гіце й теж забрав бій за суддівськими записками.
Після цього він ще більше додав собі ваги в дивізіоні, коли 21 грудня переміг Артса на Glory 13 у Токіо.
Вже 21 червня 2014-го Вергувен знову зустрівся з Гіце – цього разу в реванші на Glory 17 у Лос-Анджелесі. І знову переміг. Після цього бою він став чемпіоном GLORY у важкій вазі.
2015 – 2017
На Glory 19 у Вірджинії Вергувен вперше захищав чемпіонський пояс у важкій вазі в бою проти Циммермана. Це була вже їхня третя зустріч – до того в кожного було по 1 перемозі.
Цього разу Вергувен діяв у своєму стилі: тримав дистанцію, багато працював прямими ударами, бив по корпусу й не давав супернику підійти близько. Наприкінці 1 раунду бій загострився – після обміну ударами Циммерман опинився в нокдауні, а трохи згодом впав ще раз після фронт-кіка.
У підсумку бій завершився достроково. Циммерман травмував ліве коліно, коли невдало пробив удар ногою з розвороту, і Вергувену зарахували перемогу технічним нокаутом.
Далі Вергувен захищав титул у бою проти Беньяміна Адегбуї на Glory 22 у Ліллі. Спочатку зумів непогано зачепити чемпіона й в 1 раунді навіть виглядав небезпечно, але вже далі забрав бій під свій контроль. Із кожним раундом він додавав у темпі, більше влучав і спокійно довів справу до перемоги за очками.
Після цієї поразки Адегбуї знову виборов право на титульний бій – виграв претендентський турнір і через кілька місяців ще раз вийшов проти Вергувена на Glory 26 в Амстердамі. Але вдруге інтриги майже не було: Вергувен вже в 1 раунді нокаутував його правим хуком.
Потім Вергувен у 4-й раз захищав титул – це було на Glory 28, у 2016-му, у Парижі, де йому протистояв Младен Брестовац. Бій почався не надто швидко, і 1 раунд один із суддів навіть віддав супернику, але далі Вергувен спокійно забрав поєдинок під себе й переміг одностайним рішенням.
П’ятий захист відбувся вже на Glory 33 у Нью-Джерсі проти бразильця Андерсона Сілви. Тут Вергувен одразу зробив ставку на лоу-кіки й буквально розбив ними суперника. У 2 раунді він 3 рази відправив Сілву в нокдаун – спочатку ударом по нозі, потім хай-кіком, а наприкінці ще раз добив. Після цього рефері зупинив бій.
Один із найгучніших боїв у кар’єрі Вергувена відбувся 10 грудня 2016-го на турнірі GLORY Collision в Обергаузені, де він зустрівся з Бадра Харі. Перед поєдинком останній обіцяв нокаутувати суперника вже в 1 раунді – й справді почав дуже агресивно. На старті бою він навіть розсік Вергувену ніс, тож перший раунд залишився за ним.
Але далі ситуація змінилася. У 2 раунді чемпіон GLORY включився жорсткіше, а сам бій раптово завершився через травму руки у Харі – той просто не зміг продовжувати. У підсумку Вергувен переміг технічним нокаутом, а ця перемога стала для нього 50-ю в кар’єрі кікбоксера.
Після перемоги над Харі для Вергувена довго не могли знайти рівного суперника, тому в Glory дали йому 2 нетитульні бої.
2017 – 2020
Спочатку, на Glory 41 у Голландії, він вийшов проти Ісмаеля Лазаара – чемпіона Enfusion у суперважкій вазі. Тут Вергувен виглядав значно сильніше: контролював дистанцію, а нижчий суперник так і не зміг нав’язати свій бій. У підсумку все завершилося перемогою Вергувена за очками. Пізніше з’ясувалося, що Лазаар провалив допінг-тест і отримав 4 роки дискваліфікації.
Потім Вергувену організували ще один нетитульний поєдинок – вже проти Антоніу Сілви. Закінчилося все швидко: у 2 раунді він відправив Сілву в нокдаун хай-кіком, після чого бій зупинили.
9 грудня 2017 року Вергувен захищав свій чемпіонський пояс у бою проти Джамала Бена Саддіка. Цей бій подавали як один із наймасштабніших у кікбоксингу просто через габарити обох бійців – обидва були дуже великими навіть для важкої ваги. Окремої інтриги додавав і той факт, що в їхньому першому бою ще у 2011 році переміг саме Саддік. Але з того часу кар’єри суперників пішли зовсім по-різному: Вергувен виріс у домінуючого чемпіона, а його опонент виступав менш стабільно.
На старті Саддік виглядав непогано і певний час тримав бій конкурентним. Але далі Вергувен поступово забрав ініціативу, переламав хід поєдинку й у підсумку переміг технічним нокаутом у 5 раунді.
Потім Вергувен знову зустрівся з Брестовацем – реванш пройшов на Glory 54 у Бірмінгемі. Тут чемпіон діяв у своєму звичному стилі: тримав дистанцію, постійно працював лоу-кіками й фронт-кіками, а далі підключав серії руками. У підсумку Вергувен забрав бій без питань – усі судді віддали йому перемогу з однаковим рахунком 50:45.
Свій рекордний 8-й захист титулу він провів на Glory 59 у 2018 році в Амстердамі проти Гуто Іносенте. По ходу бою суперник кілька разів порушував правила – йшлося про підсічки та кидки. Але навіть попри це Вергувен повністю контролював поєдинок і спокійно виграв всі 5 раундів на записках кожного судді.
У реванші з Харі Вергувен захищав титул вже 9-й раз. До цього бою Харі підходив після великої паузи – після першої зустрічі з Вергувеном він встиг побути у в’язниці й провів лише 1 поєдинок, результат якого потім скасували.
Сам реванш пройшов на переповненому стадіоні в Арнемі – на трибунах було близько 30 тисяч людей. Вергувен несподівано почав дуже агресивно, але вже в 1 раунді сам побував у нокдауні. У 2 раунді він виглядав краще, а в 3-му знову опинився на канвасі після хай-кіка.
Закінчилося все так само, як і в їхньому першому бою – достроковою перемогою Вергувена через травму Харі. Цього разу суперник зламав щиколотку після невдалого удару ногою, і бій зупинили.
2020 – 2022
У жовтні 2020 року стало відомо, що Вергувен має провести третій бій із Саддіком. Цю зустріч подавали як вирішальну, бо до того вони вже обмінялися перемогами.
Поєдинок поставили на Glory 77, який відбувся 30 січня 2021 року. Але за 11 днів до турніру Саддік знявся через травму спини.
Після цього Вергувена включили в мінітурнір важковаговиків. У півфіналі він переміг гергеса рішенням суддів, а у фіналі вийшов проти Таріка Хбабеза. Там все закінчилося швидко – після 1 раунду суперник відмовився продовжувати бій, і Вергувену зарахували перемогу технічним нокаутом.
У серпні 2021 року оголосили, що Вергувен має провести 10-й захист титулу проти Оверіма. Бій планували на Glory: Collision 3 у жовтні того ж року.
Втім, вже перед самим турніром Оверім травмувався на тренуванні й знявся. Тоді його терміново замінив Саддік, який погодився вийти на бій менш ніж за 2 тижні до події.
У підсумку Вергувен знову пройшов Саддіка – цього разу переміг технічним нокаутом у 4 раунді.
2022 – 2025
У 2022 році Вергувен вийшов ще на один бій проти Гергеса – для них це була вже 4 зустріч. Поєдинок поставили на шоу HIT IT у Роттердамі.
До цього Вергувен уже 3 рази перемагав гергеса, і четвертий бій теж залишив за собою. Цього разу все закінчилося технічним нокаутом у 5 раунді.
Наступний бій за об’єднання поясів пройшов 4 листопада 2023 року на Glory: Collision 6. Вергувен бився з Осаро та переміг одностайним рішенням суддів.
У березні 2024 року Вергувен виграв турнір Glory Heavyweight Grand Prix. У чвертьфіналі він переміг Соф’яна Лаїдуні, у півфіналі – Набілєма Хачаба. Обидва бої забрав рішенням суддів.
У фіналі Вергувен у 2 раунді технічним нокаутом зупинив Леві Рігтерса. За перемогу в турнірі він отримав 500 тисяч доларів.
У вересні з’явилася інформація, що Вергувен проведе ще один захист титулу на турнірі Collision 7, який був запланований на 7 грудня в Арнемі. Спочатку суперником чемпіона мав стати переможець бою між Леві Рігтерсом та Баграмом Раджабзаде, а 8 листопада офіційно підтвердили, що проти нього вийде саме Рігтерс. У підсумку Вергувен переміг одностайним рішенням суддів.
У березні 2025-го стало відомо про ще один титульний бій – цього разу проти Артема Вахітова на турнірі Glory 100, який призначили на 14 червня. І цей поєдинок Вергувен теж забрав за очками – судді одноголосно віддали перемогу йому.
20 листопада 2025 року спортсмен оголосив, що залишає титул чемпіона Glory у важкій вазі. Це сталося після того, як він не продовжив контракт із промоушеном.
Кар’єра у професійному боксі
У професійному боксі Вергувен дебютував 26 квітня 2014 року на турнірі Mix Fight Gala XV у німецькому Дармштадті. Спочатку його суперником мав бути Ніколай Фалін, але в підсумку проти нього вийшов Яноша Фінфера. Цей бій Вергувен виграв нокаутом у 2 раунді.
Бій проти Олександра Усика мав відбутись 23 травня 2026 року в Гізі. Поєдинок одразу привернув увагу, оскільки Вергувен багато років був чемпіоном Glory у важкій вазі, але в професійному боксі мав дуже мало досвіду.
Перед боєм WBA пояснила, що для Усика цей поєдинок зарахують як захист титулу WBA Super, якщо він переможе. Але для Вергувена цей пояс не був доступний. У разі поразки Усика титул IBF стане вакантним, а якщо він збереже пояси, то протягом 180 днів має провести обов’язковий захист.
Бій Усика та Вергувена відбувся 23 травня 2026 року, а за київським часом – у ніч на 24 травня. Поєдинок провели в Єгипті, на відкритій арені біля пірамід Гізи. Усик переміг технічним нокаутом в 11 раунді.